Алтей лікарський

Багаторічна сірувато-зелена трав’яниста рослина родини мальвових заввишки до 150 див. Стебло може бути як один, так і декілька. Листки три – п’ятилопатеві, довгочерешкові, чергові. Кореневище коротке, товсте, багатоголове, з потужними бічними розгалуженнями, у верхній частині дерев’янистими. Цвіте з червня по серпень. Квітки блідо-рожеві, п’ятилопатеві, розташовані в пазухах листків на верхівці стебла. Плоди дозрівають в кінці липня – вересні.

Лікарською сировиною служать корені з кореневищами. Збирають їх восени або ранньою весною, підкопуючи на глибину 25-30 см Після звільнення від землі їх швидко обмивають, розрізають на шматки довжиною 20-25 см і звільняють від здерев’янілих і підгнили. Товсті кореневища розрізають уздовж і сушать при температурі не вище 40°С.

Зберігають в закритій тарі 3 роки.

У корені алтеї лікарської містяться галактоза, глюкоза, арабіноза, рамноза, крохмаль, жирні олії, аспарагін, бетаїн, лецитин, фітостерин, пектини, вітаміни, каротин, мінеральні солі і велику кількість слизу.

Завдяки слизу і крохмалю рослина має протизапальну, відхаркувальну і болезаспокійливу дію. Слиз обволікає слизові оболонки, оберігаючи їх від подразнення при запальних процесах.

Алтей використовують при запаленні легень і верхніх дихальних шляхів, гострих гастритах, ентероколітах і виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки,

при ангіні, грипі, жовтяниці, проносах (клізми), кровохаркання, каменях у сечовому міхурі, утрудненому сечовипусканні і при білях (спринцювання з додаванням кори дуба і трави манжетки), для промивання очей при запаленні повік.

Препарати кореня алтея показані в дитячій практиці при кашлі та коклюші.