Ангіна та грві одночасно

Однією з актуальних проблем інфекційної патології є вдосконалення методів лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) та їх ускладнень. Проблему цю можна розглядати як надзвичайно важливу, з огляду на частоту та тяжкість розвитку ускладнень, а також високу летальність у період епідемій грипу серед старших вікових груп.

В основі розвитку ускладнень лежить порушення бар’єрної функції слизової оболонки дихальних шляхів внаслідок ушкоджуючої дії вірусів. З приєднанням або активізацією ендогенної бактеріальної флори створюється мікст-інфекція, що характеризується наявністю клінічних симптомів як вірусної, так і бактеріальної інфекції [5].

Вірусіндуцированна дисфункція імунітету, зокрема супресія Т-клітинної ланки, пригнічення фагоцитозу, порушення мукоциліарний системи, відповідальної за захист від інфекції на поверхні слизових оболонок, ускладнюється розвитком бактеріальної інфекції, що призводить до ще більшої супресії специфічних та неспецифічних факторів резистентності [4, 7].

Одним з найважливіших факторів захисту організму є система інтерферону (ІФН). Противірусна дія ІФН на стадії трансляції полягає в пригніченні репродукції вірусів на рівні синтезу вирусспецифических білків, що призводить до руйнування чужорідної генетичної інформації (інформаційних РНК) [3].

В даний час препарати інтерферону успішно застосовуються в медицині завдяки їх імуномодулюючій дії. Перш за все це відноситься до рекомбінантних α-интерферонам (реаферон, реальдирон, роферон А та ін).

У цій статті наводяться результати дослідження, присвячені вивченню ефективності виферон (500 000 МО) в комплексній терапії ангін, що протікають на тлі активної вірусної інфекції у дорослих.

Віферон-супозиторії є комплексним препаратом, що містить рекомбінантний α-2b-інтерферон і антиоксиданти (вітаміни Е та С), підсилюючі противірусний ефект інтерферону [2, 6, 8]. Віферон знижує рівень циркулюючого раннього ІФН, посилює синтез γ-ІФН, активізує і нормалізує показники гуморального ланки імунітету [1, 6].

Проведене дослідження було відкритим, плацебо-контрольованим. До складу свічок-плацебо, ідентичних віферон-супозиторіїв зовні, входила тільки основа — масло какао.

Під спостереженням знаходилися 54 хворих лакунарній ангіною і ГРВІ, діагнози були підтверджені лабораторно. Вік хворих коливався від 16 до 60 років. У дослідження включали пацієнтів в перші 48 годин від початку захворювання. Віферон застосовували у 35 хворих (1-я група) по 1 свічці 2 рази на день через 12 годин протягом 5 днів. У 2-й групі 19 хворих отримували свічки-плацебо за тією ж схемою. Базисна терапія в обох групах включала антибактеріальні та місцеві антимікробні засоби.

Етіологія основного вірусного захворювання у всіх випадках була підтверджена виділенням вірусу грипу на культурі клітин MDCK і серологічними методами (визначення антигенів у змивах з носа і антитіл в реакції ІФА і РГГА). Результати обстеження свідчили про домінуючої ролі вірусу грипу H3N2 з однаковою частотою в обох групах — 45,7 і 52,6% відповідно. Ангіна поєднувалася з парагрип у 6 хворих (17,1%) 1-ї та у 1 (5,3%) — 2-ї групи, з аденовірусними захворюванням у 4 (11,4%) і 2 (10,5%), зі змішаною грипозно-аденовірусної інфекцією у 6 (17,1%) і 4 (21,1%), з грипозно-парагриппозной у 2 (5,7%) і 2 (10,5%) хворих відповідно.

При бактеріологічному дослідженні мікрофлори з мигдаликів у більшості хворих в обох групах визначався стрептокок як у чистій культурі, так і в асоціаціях.

У всіх спостережуваних хворих ангіна розвивалася одночасно з ГРВІ. З першого дня переважала клініка бактеріальної ангіни: лихоманка, біль у горлі, симптоми інтоксикації, гнійні нальоти на мигдалинах. Початок хвороби гострий, з максимальними значеннями температури (39-40°C) в першу добу (54,6 і 61,9% в 1-й і 2-й групах відповідно). Підвищення температури у більшості пацієнтів супроводжувалося ознобом. Головний біль і нудота частіше мали місце у хворих на грип. При парагрипі та аденовірусної захворюванні одним з найбільш поширених симптомів був риніт (закладеність носа або слизові виділення з носових ходів).

В цілому при порівняльному аналізі двох груп по етіологічній структурі, характеру клінічних проявів, обсягу і якості базисної терапії значущих відмінностей виявлено не було.

Критеріями терапевтичної ефективності з’явилися тривалість виявлених симптомів інтоксикації, строки нормалізації температури і очищення піднебінних мигдалин від гнійних нальотів, динаміка імунологічних параметрів.

21 хворий у першій групі отримував віферон в комплексній терапії у межах першої доби хвороби, у 14 хворих лікування проводилося через 36-48 годин від появи перших симптомів захворювання. Всі пацієнти 2-ї групи почали отримувати лікування у вигляді базисної терапії і свічок-плацебо протягом перших 24 годин від початку хвороби.

Аналіз тривалості гарячкового періоду у хворих порівнюваних групах показав, що терміни нормалізації температури при лікуванні віфероном були достовірно менше, ніж у плацебо-контрольованому групі. При призначенні виферон в межах першої доби хвороби у всіх хворих температура нормалізувалася через 24-36 годин. В групі порівняння у 6 хворих (31,6%) гарячковий період тривав до 5-го дня лікування. Терапевтична дія виферон у хворих на ангіну виражалося у зменшенні симптомів інтоксикації: головний біль та слабкість — 0,75 ± 0,2 і 2,7 ± 0,5 дня; 1,6 ± 0,3 і 3,6 ± 0,4 в 1-й і 2-й групах відповідно.

Нальоти на мигдалинах при лікуванні віфероном спостерігалися протягом 3,2±0,1 дні, в групі порівняння — 3,8±0,3 дня. Однак у хворих, які почали отримувати віферон в першу добу хвороби, терміни звільнення мигдалин від нальотів були достовірно коротшими і склали 2,4±0,3 дня.

У хворих на ангіну, що протікає на тлі аденовірусної інфекції, при лікуванні віфероном нальоти спостерігалися довше — протягом 3,5+0,2 дня. При цьому слід підкреслити, що у 50% хворих цієї групи нальоти на мигдалинах зберігалися до 4-го дня хвороби. Характерно, що у хворих обох груп фарингіт спостерігався до 8-9-го дня хвороби.

Аналіз імунологічних показників у динаміці лікування хворих на ангіну на тлі грипозної інфекції показав, що при лікуванні віфероном мали місце нормалізація початково знижених СD3 і CD4, зменшення кількості циркулюючих імунних комплексів (ЦВК). У плацебо-контрольованому групі таких змін виявлено не було.

Таким чином, застосування виферон сприяло достовірному скороченню гарячкового періоду, зниження термінів очищення мигдалин від гнійних нальотів і тривалості захворювання в цілому. Клінічна ефективність препарату при вірусно-бактеріальних асоціаціях свідчить про важливість застосування імунотропних препаратів при ускладнених респіраторних інфекціях.

Література

Бабаянц А. А., Малиновська Ст. Ст., Мєшкова Е. Н. Фармакокінетика інтерферону при ректальному введенні // Питання вірусології. 1986. № 1. С. 83-84.
Деленян Н. Ст., Ариненко Р. Ю., Мєшкова Е. Н. Віферон. Комплексний противірусний та імуномодулюючий препарат для дітей і дорослих / Керівництво для лікарів. М.: ІНКО-ТНК, 2002. 52 с.
Єршов Ф. В. Система інтерферону в нормі і при патології. М.: Медицина, 1996, 240 с.
Караулів А. В., Сокуренко С. В., Бармотин Р. В. Принципи імунотерапії і імунореабілітації рецидивуючих респіраторних захворювань // Лікуючий Лікар. 2000. № 1. C. 44-45.
Кетиладзе Е. С. Деякі питання патогенезу респіраторних вірусних захворювань // Вісник АМН СРСР. 1972. № 6. С. 56-62.
Малиновська Ст. Ст. Новий комплексний препарат Віферон і його застосування в імунореабілітації в педіатричній і акушерській практиці // International Journal on Immunorehabilitation. 1998. № 10. С. 76-84.
Пінєгін Б. В. Принципи застосування імуномодуляторів у комплексному лікуванні інфекційних процесів // Лікуючий Лікар. 2000. № 8. С. 34-38.
Соловйова Е. І., Іванова М. І., Гордєєва В. П., Воздвиженська Е. С. Ефективність лікування гнійно-запальних септичних і вірусних захворювань у дітей інтерфероном в поєднанні з антиоксидантом. В кн.: Педіатрична наука — практичній охороні здоров’я. М., 1987, с. 41-48.

Л. В. Колобухина, доктор медичних наук, професор

Р. З. Гатич

Л. Н. Меркулова, кандидат медичних наук

Е. В. Ісаєва, кандидат медичних наук

К. Б. Кистенева, кандидат медичних наук

Н. Ст. Деленян, кандидат медичних наук

О. В. Кудряшова

ГУ НДІ вірусології ім. Д. І. Івановського РАМН, Москва

ГУ НДІ епідеміології і мікробіології ім. Н. Ф. Гамалії РАМН, Москва

КІБ № 1, Москва

ГРВІ і ангіна часто розвиваються одночасно, тому їх складно відрізнити. Ангіною називається гостре запалення мигдаликів. ГРВІ — це група вірусних захворювань, при яких уражаються переважно органи дихання. Ці патології потрібно вміти відрізняти в силу різних підходів до лікування.

Відмінності між ГРВІ та гострим тонзилітом

ГРВІ — це широке поняття. Під ним мається на увазі група інфекційних захворювань, тому на сьогодні найчастіше саме так прописується діагноз у медкартах у дітей і дорослих. Обумовлено це тим, що не проводиться належна лабораторна діагностика грипу. Ангіна — це локалізований запальний процес і найчастіше уражаються піднебінні мигдалини.

Другою відмінністю є поширеність. ГРВІ зустрічається практично у всіх країнах і регіонах. Щорічно реєструються мільйони випадків цього захворювання і багато не звертаються до лікаря. ГРВІ поширена у вигляді пандемії. Пік захворюваності припадає на холодний період року. Ангіна діагностується значно рідше. Найчастіше захворювання розвивається у вигляді спорадичних випадків. Можливі спалахи в дитячих колективах.

Відмінності в етіологічні чинники

Гострий тонзиліт найчастіше має бактеріальну природу. Збудником є бета-гемолітичний стрептокок. Ці мікроби виявляються у 90% хворих. Рідше лімфоїдна тканина уражається золотистими стафілококами, стрептококами, гемофільними паличками і пневмококами. Часто ангіна викликається сапрофіти (спирохетой Венсана), грибками і ентеровірусами ECHO і Коксакі.

Джерелом інфекції при гострому тонзиліті може бути як хворий, так і носій мікробів. Зараження ГРВІ відбувається при безпосередньому контакті з людиною, у якого є яскраво виражені симптоми у вигляді кашлю, нежиті або чхання. Гострі респіраторні інфекції ж викликаються вірусами. Збудниками є аденовіруси та риновіруси.

Відмінність первинної ангіни від ГРВІ в тому, що вона може розвинутися при ендогенної інфекції. Це спостерігається при наявності синуситу, риніту, карієсу або фарингіту. В обох випадках сприяючими факторами є:

зниження імунітету;
місцеве та загальне переохолодження;
перебування в скупчених колективах.

Ангіна буває специфічною. У цьому випадку вона розвивається на тлі іншої патології (хламідіозу, дифтерії, скарлатини, сифілісу). У деяких випадках ангіна виникає у людей, які страждають захворюваннями крові.

Відмінності в патогенезі захворювань

Гостра респіраторна вірусна інфекція відрізняється від ангіни більш довгим інкубаційним періодом. Він складає від 2 до 12 днів. Найбільш короткий безсимптомний період спостерігається при риновірусною інфекції. Він дорівнює 2-3 днів. Інкубаційний період при гострому тонзиліті варіюється від 10 до 48 годин. Все залежить від механізму зараження та імунного статусу.

ГРВІ розвивається гостро. Потрапили в організм віруси проникають у верхні дихальні шляхи. У процес найчастіше втягуються слизова носа, глотка, лімфатичні вузли і орган зору. Інфекція може поширюватися нижче, зачіпаючи бронхи і навіть легкі. При ангіні ж запалення є обмеженим.

Мікроби розмножуються тільки на мигдалинах. Іноді в процес утягується ковтка. Нерідко виникає лімфоаденопатія. З вогнища запалення токсини бактерій потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Це стає причиною появи інтоксикаційного синдрому та порушення функції багатьох органів (серця, нирок, головного мозку, печінки). Ангіна часто має аутоімунний механізм. Це відрізняє її від ГРВІ.

Утворюються імунні комплекси, які осідають в органах. Відмінністю ангіни від ГРВІ є те, що часто уражується серце. Обумовлено це близькістю нервових шляхів мигдалин і міокарда. Гострий тонзиліт часто супроводжується некрозом і гнійним розплавленням тканин, чого не спостерігається при гострих респіраторних інфекціях. При ГРВІ запальний процес є більш поширеним. Характерно катаральне ураження слизових.

Відмінність у клінічній картині

Ангіна протікає гостро. При первинній формі захворювання спостерігаються наступні симптоми:

субфебрильна температура або лихоманка;
збільшення лімфатичних вузлів;
біль при ковтанні;
почервоніння мигдалин;
набряклість тканин;
наявність гнійного або білого нальоту.

У важких випадках виникають нудота і блювота. Можлива сплутана свідомості. Вірусний тип ангіни може проявлятися энантемой (висипкою на слизовій оболонці мигдаликів). Вона представлена бульбашками. Це можливо на тлі герпесного тонзиліту. При ангіні можливі біль у м’язах і озноб. Герпетична форма часто супроводжується болем у животі і порушенням стільця по типу діареї.

Спостерігаються слинотеча, нежить і кашель. При ГРВІ на перший план виходять не місцеві, а загальні симптоми у вигляді лихоманки, кашлю і загального нездужання. При аденовірусної інфекції у фазу розпалу спостерігаються симптоми, характерні для бронхіту, трахеїту і ларингіту. Кашель при ГРВІ вологий зі слизової мокротою.

При аденовірусної інфекції часто розвивається кон’юнктивіт. Це цінний ознака. Відмінність респіраторно-синцитіальної інфекції від первинної бактеріальної ангіни — в характері больового синдрому та наявності нежитю. Температура підвищується не завжди. При ГРВІ часто розвивається фарингіт (запалення глотки).

При ньому відсутній біль під час прийому їжі, тоді як при ангіні вона буває дуже сильною. Хворі не можуть розмовляти і відкривати рот. Ще одна характерна риса — наявність при некротичній ангіні смердючого, гнильного запаху з рота. При ГРВІ в ході слухання можуть виявлятися хрипи, задишка і гучне дихання. Ці ознаки нетипові для первинної ангіни.

Ускладнення захворювань

На відміну від ГРВІ, ангіна може стати причиною ураження внутрішніх органів. При вірусної ж інфекції найчастіше в процес втягуються дихальні шляхи (легені, трахея, бронхи). Можливими ускладненнями ангіни є:

пієлонефрит;
гломерулонефрит;
паратонзіллярний абсцес;
міокардит;
ендокардит;
перикардит;
ревматизм;
гострий апендицит;
сепсис;
гнійне запалення середнього вуха;
набряк гортані;
флегмона;
кровотеча.

При гострому тонзиліті, на відміну від ГРВІ, часто утворюються гнійні порожнини. Вони називаються абсцесами. Такі люди потребують хірургічного втручання. Стрептококова ангіна — основна причина ревматизму. При ньому уражується серце. У групу ризику входять діти у віці 5-15 років. При ревматизмі на тлі ангіни можуть вражатися суглоби і шкіра.

Ускладнення ГРВІ дещо інші. Вони включають:

синусит,
отит,
трахеобронхіт,
запалення оболонок і речовини головного мозку,
неврит лицьового нерва,
стеноз гортані,
дихальну недостатність,
асфіксію,
судомний синдром,
порушення серцевого ритму.

У дитячому віці можливі ураження сечостатевих органів, панкреатит та запалення жовчних шляхів.

Об’єктивні ознаки захворювань

Відрізнити ангіну від ГРВІ можна в процесі огляду хворого, лабораторних та інструментальних досліджень. Гострий тонзиліт легко розпізнати в процесі огляду порожнини рота. На катаральне запалення вказують наступні ознаки:

збільшення мигдалин;
набряклість;
локальне почервоніння.

Катаральна ангіна

При лакунарній формі захворювання виявляються гнійні вогнища. Вони зливаються між собою. Гній розташовується поверх мигдалин. Він представлений масою жовтуватого кольору. У процес втягуються обидві піднебінні мигдалини. При цій формі ангіни гнійні накладення легко знімаються. Кровоточивість відсутня.

Лакунарна ангіна

При фолликулярном тонзиліті виявляються збільшені фолікули жовто-білого кольору. Вони розташовані поодинці і представлені невеликими точками.

Фолікулярна ангіна

При аденовірусної інфекції теж можливо залучення в процес мигдалин, але гіперемія виражена слабо. Нерідко визначається фібринозний наліт. Специфічними ознаками захворювання є набряклість слизової глотки і носа. Відмінність респіраторно-синцитіальної інфекції в тому, що можлива гіперемія дужок мигдалин. Основними ознаками є запалення глотки і носа.

При ангіні велику діагностичну цінність мають результати лабораторних досліджень. На гострий тонзиліт вказує виділення з мазка бактерій. При ГРВІ інформативні полімеразна ланцюгова реакція та імуноферментний аналіз. В ході них виявляються антитіла до вірусів і генетичний матеріал збудника. ГРВІ можна запідозрити в процесі вислуховування легень. Нерідко виявляються хрипи. При грибкової ангіні позитивний микотический аналіз.

Відповідь на лікувальні заходи

Відрізнити ангіну від ГРВІ можна за ефективністю проведеної терапії. При гострих респіраторних вірусних інфекціях бажаний результат дають такі ліки:

противірусні препарати та імуномодулятори;
анальгетики;
антипіретики;
відхаркувальні препарати;
інтерферони;
судинозвужувальні краплі та спреї для носа;
гамма-глобулін.

Якщо є гострий респіраторний синдром, то стан хворих поліпшується на тлі прийому системних противірусних ліків. До них відносяться Таміфлю, Кагоцел, Лавомакс, Тилаксин, Тилорам, Тилорон, Аміксин, Ремантадин, Ремантадин та Інгавірін. Вони згубно діють на збудника. При бактеріальної (стрептококової) або кандидозної ангіні дані препарати будуть неефективні. Винятком є гострий тонзиліт вірусної етіології (герпетичний, герпесный).

На наявність ГРВІ, а не ангіни, вказує зменшення кашлю на фоні прийому відхаркувальних препаратів (Амброксолу, АЦЦ, Лазолвана, Амбробене).

При ангіні найбільш ефективні системні антибіотики і місцеві антисептики. Ці ліки дозволяють усунути симптоми інтоксикації і біль у горлі. Стан хворих швидко поліпшується після полоскання горла і застосування різних спреїв.

До них відносяться Стопангін, Гексорал, Кометон, Анти-Ангін, Хлоргексидин, Мірамістин, Тантум Верде. Добре допомагають розчин борної кислоти, пероксид водню, відвар ромашки, настоянка календули і Фурацилін. Відмітною ознакою гнійної ангіни є поліпшення стану на фоні антибіотикотерапії. Ефективні захищені пеніциліни (Амоксиклав, Аугментин), цефалоспорини (Цефтріаксон Кабі, Кефзол) і макроліди (Сумамед). Відрізнити грибкову ангіну від ГРВІ можна по ефективності антимікотичним ліків. До них відноситься Леворин і Ністатин.

Відмінність захворювань у дітей

У маленьких дітей ангіна дуже нагадує ГРВІ. Як і при гострій респіраторній інфекції, можливі порушення випорожнення, нудота, блювання, біль в суглобах, пропасниця і озноб. Відмітними ознаками є:

відсутність виражених ознак риніту та кон’юнктивіту;
наявність гнійного нальоту на мигдаликах;
виражена гіперемія слизової.

Таким чином, відрізнити гострий тонзиліт від ГРВІ досить складно. У першому випадку переважають місцеві ознаки запалення тканин мигдаликів, а в другому — симптоми інтоксикації. Від правильно поставленого діагнозу залежить схема лікування.

Не варто призначати собі лікування самостійно, зверніться до лікаря!