Арніка гірська

Багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових заввишки 20-60 див. Кореневище коротке, коричневе, проникає в ґрунт на глибину не більше 3 см Стебло прямостояче, опушений, з стебловими і розетковими листям. Стеблові листки супротивні, довгасті або ланцетні. Розеткові листки довгасто-яйцевидні, цілокраї, товсті. Стебло і бічні пагони закінчуються оранжево-жовтими кошиками. Цвіте у червні – липні.

Лікарською сировиною служать суцвіття, іноді трава і коріння. Квіткові кошики збирають у період повного цвітіння в суху сонячну погоду, коли обсохне роса. Зрізають їх ножицями або зривають біля самої основи, щоб залишок квітконоса був не більше 1 див. Сушать на відкритому повітрі в тіні 7-10 днів. У добре провітрюваному приміщенні або в сушарці при температурі 55-60°Пн.

Під час сушіння перевертати сировину не рекомендується, так як кошики кришаться. Зберігають 2 роки.

Препарати арніки знижують артеріальний тиск, посилюють виділення жовчі. Їх призначають при серцевій слабкості і стенокардії, зовнішніх і внутрішніх кровотечах. Зовнішньо (у вигляді примочок) рослину використовують для лікування забитих місць,

саден, синців, дрібних ран, фурункулів, трофічних виразок, опіків і обморожень.

Для приготування настою 1 столову ложку квіток заливають 1 склянкою гарячої води, кип’ятять 3-5 хв, постійно помішуючи, остуджують і проціджують. Приймають по 2 столові ложки 3 рази на день до їди.

Народна медицина рекомендує арніку при бронхіті,

подагрі, грипі, судомах, епілепсії, струсі мозку, як сечогінний засіб при хворобах серця. Встановлено, що препарати арніки в малих дозах надають тонізуючу вплив на ЦНС, а у великих – знижують її тонус і запобігають розвиток судом, розширюють судини серця, покращують живлення серцевого м’яза.