Донованоз (аргентинський, пахова гранульома): фото, причини, лікування

Донованоз (аргентинський, пахова гранульома) – захворювання, що має венеричне походження, тобто передається статевим шляхом.

Збудником виступають тільця Донована — Calymmatobacterium granulomatis. Патологія має хронічний і повільно прогресуючий перебіг.

Причини і фактори призводять до розвитку

Відразу варто відзначити, що це такий патологічний стан, який має декілька шляхів передачі. Основним, звичайно ж, виступає статевої, але існує і нестатевий, при якому характерні висипання з’являються в інших відділах тулуба, не в паховому відділі.

Існують випадки, коли передача інфекції відбувається під час пологової діяльності. Захворювання схильні люди будь-якого віку і статевої приналежності. У більшості випадків патологію виявляють у осіб, що досягли 20 років і, які не перейшли рубіж у 40 років.

У групу ризику входять особи, які мають ослаблений імунітет, наприклад, на тлі ВІЛ, після хіміотерапевтичного лікування, у період після оперативних втручань. Також сюди відносять людей, які ведуть безладне статеве життя і нехтують особистою гігієною.

Клінічні прояви та форми захворювання

Тривалість інкубаційного періоду – 2 дні-3 місяці, а в деяких випадках – і більше.

Патогени проникають через відкриті ранові поверхні на епідермісі і слизових оболонках, сприяючи розвитку запальної реакції.

Симптоми

Серед перших фото-симптомів – виникнення островоспалительной дермальной папули, що має плоску поверхню. Розмір новоутворення – приблизно з горошину. Іноді початкова стадія патології протікає з везикулобульозною папулой, поверхня якої сплощена, а при пальпації виникає больовий синдром.

З часом відбувається виявлення папул, утворення на їх місці одиничних виразок, які мають бархатисту поверхню і підняті кордону. Пальпація викликає біль. На дні виразок – яскраво червоне пляма з зернистою поверхнею.

У ураження залучаються статеві органи: статевий член у чоловіків і піхву з прилеглими областями у жінок. Також страждають такі області, як задній прохід, лицьова частина, верхні і нижні кінцівки, слизові оболонки у роті і глотці.

Форми

У більшості випадків донованоз у жінок і у чоловіків протікає в типовій формі. Грануляція збільшується в розмірі, за зовнішнім виглядом схожа з пухлиною, наділеної зубчастими або хвилястими краями. Має обмеження від оточуючих тканин. Новоутворення м’яке, епідерміс навколо набряклий і потовщений.

У разі приєднання вторинної інфекції ранка набуває сірого відтінку і на її поверхні формуються некротичні маси. З неї виділяється убогий ексудат за типом гнійного виділення, має кров’яні прожилки і неприємний запах.

До іншим, менш поширеним формам донованоза, відносять:

1. Веррукозная. Формуються безболісні виразки, які мають блідий рожевий колір. Можуть кровоточити і розростатися по типу бородавок. Після засихання виділяється ексудату на його місці виникають кірки. Больовий синдром має слабку вираженість або зовсім відсутній.
2. Квітчаста. Грануляції мають яскравий червоний відтінок, наділені бархатистою та вологою поверхнею. Шкірний покрив навколо розростання набрякає. Часто присутня больовий і сверблячих синдроми. З новоутворення виділяється гнійний ексудат з неприємним запахом.
3. Некротична. Виникає на тлі хронічного перебігу захворювання та у разі приєднання вторинної інфекції. З патологічного вогнища виділяється коричневий ексудат. Патологія швидко прогресує, переходить на м’язи і кістки. У комплексі розвивається лімфаденіт і лімфангіт. Спостерігається загальний інтоксикаційний синдром з підвищенням температури, загальним нездужанням, слабкістю, головним болем.
4. Метастатична. Наступний етап після некротичній стадії процесу. У ураження залучаються інші органи, наприклад, селезінка та печінка. Якщо не почати лікування і в даний період, розвивається сепсис і настає смерть.
5. Склерозуючий. В такому випадку звужується зовнішній отвір сечовивідного каналу, анального отвору, піхвового отвори. Відбувається порушення анатомічної будови зовнішніх статевих органів, їх деформація.

Існує ще одна форма донованоза – змішана, при якій виникають клінічні прояви, властиві декільком різновидам патології.

Діагностика та лікування

На ранньому етапі розвитку захворювання його плутають з твердим шанкром, широкими кондиломами, злоякісною пухлиною. На пізніх етапах перебігу, коли присутні рубцеві зміни, необхідно виключити венеричний лімфогранулематоз.

В першу чергу для підтвердження діагнозу проводять гістологічне дослідження взятого біологічного матеріалу з області із запальним процесом. У більшості випадків донованоз протікає в комплексі з іншої венеричною хворобою. Частіше за інших зустрічається третинний сифіліс.

Донованоз у чоловіків і у жінок вимагає дотримання особистої гігієни. Кожен день рекомендується змінювати постільну і натільну білизну, яке після піддають термічній обробці.

Призначають медикаментозну терапію з використанням антибактеріальних препаратів. Часто використовують Еритроміцин, Тетрациклін, Азитроміцин.

Тривалість терапії – до 21 дня або до повного загоєння виразок. Перші позитивні зміни в загальному стані можна спостерігати вже по закінченні тижня після початку лікування.

Місцева терапія полягає в обробці областей з запальним процесом спеціальними препаратами. Це може бути перекис водню. Для підвищення захисної функції організму призначають засоби з імуномодулюючою дією.

Наслідки

Лише при своєчасному виявленні захворювання і початку відповідного лікування можна сподіватися на сприятливий прогноз і повне одужання. Після проходження курсу терапії людину ставлять на облік до дерматовенеролога на 2 роки.

Серед можливих ускладнень:

1. Некроз тканини в області зовнішніх статевих органів. Часто це відбувається при тривалому запальному процесі, який не піддавали терапевтичній дії.
2. Негативний вплив на внутрішні органи, кістковий і м’язовий апарат.
3. Порушення лімфообігу і кровотоку. Це викликає такий стан, як «слоновість» — набряк шкірного покриву і підшкірної клітковини.
4. За рахунок утворення сполучної тканини може звужуватися піхвовий просвіт, мочевыходящее отвір статевого члена.
5. Приєднання вторинних інфекцій загрожує формуванням абсцесів та бешихового запального процесу.

Висновок

Найбільш небезпечний наслідок – летальний результат, який настає при бездіяльності і на занедбаному етапі розвитку патології.

Тому не варто упускати з уваги перші тривожні симптоми і при найменшій зміні у цілісності шкірного покриву пахового відділу варто звертатися до фахівця.