Фіалка
У багатьох народів фіалка була рослиною-символом,– так, наприклад, у греків і галлів вона уособлювала цнотливість, квітами її встеляли ложі нареченої. Стародавні греки використовували фіалку для приготування пахощів, а римляни використовували як приправу при приготуванні вина. Ця квітка була улюбленою квіткою Наполеона, французької імператриці Жозефіни і Гете.
В Європі закохані особливо шанували цю квітку, він був для них символом вірності в коханні. У Валентинів день квіти фіалок посилали на адресу улюблених. Надіслати цю квітку без всяких слів було рівноцінно визнанню в любові.
Найбільш поширеними в нашій смузі вважаються два види фіалок – триколірна і польова. Ростуть вони практично по всій території європейської частини Росії, найчастіше на піщаних і супіщаних ґрунтах, а особливо у великій кількості обидва види зустрічаються на сільськогосподарських угіддях, парових полях, у парках, по узбіччях доріг і на городах. Правда, як бур’ян особливих зусиль з боку городників ця трава не потребує, так і конкуренцію з боку інших рослин фіалка переносить погано.
Зовні ці дві рослини дуже схожі. Основна відмінність – квітки. Віночки фіалки триколірної з п’яти нерівних пелюсток. Дві верхні пелюстки здебільшого синьо-фіолетові, рідше блідо-фіолетові, два бічних, налягаючих краями на верхні, синьо-фіолетові або жовті з однією – трьома темними смугами. Нижня пелюстка трикутний, більше за інших. Біля основи пелюстки завжди жовті, з п’ятьма – сімома темними смужками, по краю фіолетовий, часто блідий з синюватим шпорцем. У фіалки польової квітки дрібніші, віночок не довше чашечки, верхні пелюстки білі, середній і нижній яскраво-жовті. Цвітуть обидва види з травня до осені, насіння починають дозрівати липня.
Лікарською сировиною є трава, яку заготовляють у травні – червні, сушать у добре провітрюваних приміщеннях, розклавши її шаром товщиною 5–7см на папері або тканини, щодня перевертаючи. Допускається сушіння в сушарках при температурі не вище 40°C.
Найбільш часто в лікуванні застосовується фіалка триколірна, тому вона більш вивчена. В її траві виявлено сапоніни, танін, каротиноїди, аскорбінова кислота, саліцилова кислота, слизу (полісахариди), флавоноїди. У квітках фіалки міститься приємне ефірне масло, що складається головним чином з метилового ефіру, крім того, виявлено глікозид.
Лікувальне застосування.
Лікувальні властивості фіалки триколірної відомі з глибокої давнини. В римській міфології вона згадується як «квітка Юпітера». У Середні століття лікар Амірдовлат Амасиаци писав: «Якщо маслом змастити екзему на голові, то допоможе. Вона усуває припухлість обличчя і тріщини губ. Якщо ж змастити тим же маслом, то допоможе при лишаях, кропивниці та пухирях…»
Як у народній, так і науковій медицині траву фіалки триколірної використовують в основному як відхаркувальний і пом’якшує кашель засіб при простудних, гострих респіраторних захворюваннях, хронічних бронхітах і бронхопневмоніях. При лікуванні цих захворювань використовують властивість фіалки посилювати секрецію бронхіальних залоз, що полегшує виділення мокротиння. Настій трави фіалки триколірної використовують також при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, у тому числі при утрудненому сечовипусканні і запаленні передміхурової частини сечівника. Застосовують у комплексній терапії при сечокам’яної хвороби та інших урологічних захворюваннях.
Форма застосування
У суміші з іншими рослинами фіалку застосовують при простатитах і циститі.
Ось приклад збору, що використовується при циститі:
Трава фіалки триколірної 200г
Трава горця пташиного 200г
Листя груші звичайної 200 г
Одна столова ложка суміші заливається склянкою окропу, настоюється 15хв, потім проціджують. Випивають ліки в один прийом у теплому вигляді. Використовують траву фіалки при лікуванні запальних захворювань шлунково-кишкового тракту.
Дуже широко це лікарська рослина застосовують як протизапальний і гипосенсибилизирующее засіб, який з успіхом використовують при алергічному дерматиті, ексудативному діатезі і екземі. На Русі фіалку як засіб при шкірних хворобах використовували давно. До теперішнього часу широко використовується лікарська суміш, придумана колись народними цілителями і існуюча досі під назвою «Аверін чай». Застосовується вона при лікуванні екземи, шкірного свербежу та нейродерміту, частіше в дитячій практиці. Ось її склад:
Трава фіалки триколірної 4 частини
Трава череди трироздільної 4 частини
Трава пасльону солодко-гіркого 1 частина
Одну чайну ложку суміші заливають склянкою окропу, настоюють 30 хв, потім проціджують і приймають по 1/2
склянки 2 рази на день.
В такому ж дозуванні при цих хворобах використовується та сама фіалка триколірна.
При раку різної локалізації застосовують настій, приготований з 1 столової ложки сировини і 200мл окропу. Настоюється протягом двох годин у теплому місці і потім проціджують. Вживають по 1/3 склянки 3 рази на день. При злоякісних ураженнях шкіри готують настій фіалки на рослинному маслі: 1 чайна ложка фіалки заливається п’ятьма частинами (по вазі) соняшникової або оливкової олії, настояти протягом 24 днів у теплому місці, потім проціджують. Використовується для розтирання.
Необхідно пам’ятати тільки, що фіалка щодо отруйна рослина. При передозуванні можуть виникнути нудота та блювання, небажано також використовувати препарати фіалки триколірної при гострому гломерулонефриті і гепатиті.
У народній медицині фіалку польову використовують нарівні з фіалкою триколірної, в науковій ж медицині її не визнають.
Завдяки різноманітним біологічно активним речовинам фіалку триколірну успішно застосовують у косметиці. У вигляді настою і примочок використовують при жирній себореї обличчя і волосистої частини голови, а також при лікуванні саден і гнійничкових захворювань шкіри. У зборах, спільно з іншими рослинами, фіалкою корисно обполіскувати волосся після миття.