Гипотермическая перфузія

Проте досить високий рівень метаболізму при цій температурі вимагає використання або перфузатов з високою кисневою ємністю, або високих швидкостей перфузії, що технічно важко. Саме з цієї причини ми в. І. Шумаков та ін, 1971, як і більшість дослідників, що займаються гипотермической перфузією (Belzer е. а., 1967, 1970, 1971; Alexander е. а., 1970; Grant, Gordon, 1972), вважаємо, що при виборі температурних режимів слід приймати компромісне рішення і зберігати органи в умовах помірної гіпотермії. При температурі 10-12°, так як тільки при цій температурі можна домогтися максимального подовження термінів сприятливого дії гипотермической перфузії на тканини за рахунок одночасного зниження і разом з тим збереження необхідного мінімуму енергопродукції в клітинах.

Пульсуючий або непульсирующий потік перфузії – дискусія на тему, який характер потоку більш фізіологічний, набула особливої гостроти в період становлення штучного кровообігу. Здавалося б, питання вирішене однозначно на користь пульсуючої перфузії, однак і тепер зустрічаються роботи (Wolt е. а., 1969; Romolo е. а., 1971), в яких ці положення оспорюються. У зв’язку з цим ми вважали за необхідне висловитися про переваги пульсуючого потоку рідини в органі перед слабопульсирующим і підтвердити теоретичні викладки даними власних експериментів.

Існує ряд питань, відповідь на які дає еволюція. Серед них – питання, пов’язані з придбанням організмами досить економічних і надійних якостей. З цієї точки зору представляється цікавим простежити розвиток апарату кровообігу в еволюційному плані.