Характерні симптоми і лікування дерматозу

У медицині часто використовується термін”дерматоз”. Він є збірним, оскільки так позначають велику групу шкірних захворювань, що характеризуються специфічними ознаками й причинами виникнення.

Існують різні види дерматозів. Найпоширеніші – це екзема, псоріаз і дерматити. Часто зустрічається нейродерміт, причинами розвитку якого є неврологічні порушення, збої в роботі ендокринної системи та зниження імунітету.

Лікування призначається після встановлення виду і причини появи хвороби шкіри.

1

Причини виникнення

Дерматози виникають під дією ряду факторів, як екзо-, так і ендогенних. До числа перших відносяться:

• пошкодження шкіри механічного типу;
• висока температура;
• вплив агресивних хімічних сполук;
• укуси комах;
• вплив отрути рослин;
• вірусні та бактеріальні інфекції.

Бактеріальні інфекції частіше бувають викликані стрептококами і стафілококами.

До ендогенних (внутрішніх) причин відносяться:

• алергічні реакції;
• хронічні інфекційні захворювання (досить постійного вогнища – у вигляді хворого зуба);
• внутрішні запальні процеси;
• порушення обміну речовин;
• патології органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту, захворювання серцево-судинної системи та ЦНС.

Дерматози можуть виникати під впливом сильного стресу. З цим пов’язаний сверблячих дерматоз (нейродерміт). Порушення обмінних процесів і алергія є причинами виникнення міхурово дерматитів (бульозні).

Деякі захворювання пов’язані з патологією кровотворної системи. Зазвичай мова йде про серйозні порушення на кшталт лімфоми або лейкози. Шкірні захворювання можуть спостерігатися і при вагітності. Це явище тимчасове і після пологів зазвичай проходить.

2

Види дерматозів і їх симптоми

Існують різні методи класифікації шкірних патологій в залежності від факторів, що спровокували захворювання, або за характером клінічних проявів. Офіційно розрізняють наступні типи патології:

1. 1. Сверблячі дерматози – нейродерміт, екзема, класичний дерматоз вагітних.
2. 2. Міхурово дерматози – інфекційні ураження шкіри (герпес, імпетиго), захворювання аутоімунного походження – пухирчастий дерматит.
3. 3. Алергічні висипання – контактні дерматити, токсидермія, дерматозоонозы (реакції на укуси комах або тварин).
4. 4. Шкірні патології, обумовлені неврологічними розладами, – дерматозойный маячня.

Більшість захворювань зустрічається як у дітей, так і дорослих. Багато з них є благоприобретенными, але деякі носять вроджений характер.

Симптоми перелічених патологій мають наступні відмінності:

1. 1. При міхурово дерматозах на шкірі з’являються висипання у вигляді пухирців. Такі утворення невеликого розміру називаються везикулами, а великі – буллами.
2. 2. Для алергічних висипань характерні почервоніння і набряклість шкіри. Висип частіше має вигляд дрібних бульбашок. Що стосується локалізації, то такі висипання можуть проявитися на руках, ногах (під колінами) і в інших місцях.
3. 3. Для сверблячих дерматозів характерні такі зовнішні прояви, як формування кірочок і помітне потовщення шкіри, а також мокнутие. Але головним симптомом залишається інтенсивний свербіж. Що стосується дерматозів вагітних, то в даному випадку прояви залежать від конкретного різновиду патології. На ранньому терміні можливий розвиток нейроаллергодерматоза (побутова назва – свербець). Він супроводжується висипаннями у вигляді везикул. На пізніх термінах виникає поліморфний дерматоз, для якого характерне утворення великих пухирів на стегнах.

Лікар ставить діагноз на підставі клінічної картини за результатами лабораторних досліджень (вони потрібні для виявлення збудника бактеріальної інфекції).

3

Лікування

Лікування шкірних захворювань різниться в залежності від його виду та тяжкості перебігу, але в першу чергу необхідно усунути причину, що викликала таку реакцію організму.

Тому терапія дерматозова проводиться як за допомогою лікарських засобів загальної дії, так і з використанням місцевих препаратів, які усувають основні симптоми захворювання.

Для того щоб зменшити свербіж шкіри і набряклість, використовуються засоби Дерматозоль і Биопин. Існують і інші мазі і гелі, купирующие запальні процеси. Але застосовувати їх без призначення лікаря забороняється.

Якщо дерматоз викликаний грибковою інфекцією, призначають протигрибкові препарати.

Короста теж відноситься до категорії дерматозів. Її спричиняє коростяний кліщ. Щоб позбутися паразита, використовують бензилбензоат або його аналоги.

Алергічні дерматози лікують за допомогою антигістамінних препаратів другого або третього покоління, які володіють мінімальними побічними ефектами. Деякі з них випускають у вигляді мазей і гелів для місцевої терапії. Наприклад, Фенистил гель. Його використовують навіть для лікування даної патології у немовлят.

Якщо дерматоз викликаний бактеріальною інфекцією, то лікарі призначають антибіотик широкого спектру. Іноді досить еритроміцинову або тетрациклінової мазі. Але у важких випадках необхідний пероральний прийом антибіотиків.

Коли мазі з протизапальним ефектом не справляються навіть із зовнішніми проявами недуги, зазвичай призначають препарати з групи глюкокортикостероїдів. Ці кошти випускають у формі кремів і мазей. Вони сприяють швидкому загоєнню шкірних покривів. Однак це гормональні препарати і використовувати їх занадто довго не можна.

Важливу роль в терапії відіграє дотримання дієти. При алергічних формах захворювання з раціону потрібно видалити всі облігатні алергени:

• цитрусові;
• шоколад;
• какао;
• полуниця;
• мед;
• риба і морепродукти;
• арахіс.

У немовлят алергічні реакції викликає навіть білок коров’ячого молока. Така гіпоалергенна дієта є досить дієвим профілактичним заходом.

Для профілактики дерматозу варто прибрати з раціону копчені, гострі страви, продукти з консервантами, барвниками та ароматизаторами. Не завжди такий раціон містить необхідну кількість вітамінів, тому зазвичай додатково прописують спеціальні комплекси, до складу яких входять ретинол, токоферол, вітаміни групи В.

3.1

Народні способи

Народні методи, як правило, знімають лише симптоми захворювання. Але іноді лікарі рекомендують ванни з дубовою корою (при атопічному дерматиті ) або відваром череди, материнки. Готуються всі трав’яні засоби однаково – додають по 3-4 ст. л. рослинної сировини літр окропу. Однак лікуватися таким засобом слід тільки після консультації з лікарем.