Хламідіоз і його перші симптоми, а також шляхи зараження хворобою

Під хламідіозом мають на увазі групу інфекцій, що провокуються різними видами хламідій. При попаданні мікроорганізму, що викликає розвиток захворювання, в організм людини може відзначатися поразка не тільки сечостатевої, але й дихальної, серцево — судинної, опорно-рухової систем. Нерідко уражаються органи зору.

Хламідіоз — досить поширена хвороба, що вимагає негайного лікування. Тільки при своєчасному зверненні до фахівця і доцільною терапії можна вилікувати патологію, і що важливо — попередити розвиток ускладнень.

Хламідійна інфекція (без терапії) загрожує розвитком серйозних наслідків: безпліддя, нейрохламидиоза, ураження суглобів, патології ССС і судин, імпотенції. Хламідіоз передається переважно статевим шляхом. Патологія може протікати як у гострій, так і хронічній формі, може вражати організм як чоловіки, так і жінки. Недуга підступний, тому як його симптоми проявляються далеко не у всіх випадках.

Говорячи про урогенітальному хламідіозі, мають на увазі інфекційну патологію, що передається статевим шляхом, розвиток якої провокується внутрішньоклітинної бактерією роду Chlamydia trachomatis. Захворюваність даної венеричною хворобою досить поширена. Раннє статеве життя, незахищений секс, мала інформованість — все це обумовлює поширеність недуги. Згідно зі статистикою, щороку від хламідіозу лікується майже 90 мільйонів чоловік.

І це тільки зареєстровані випадки. У групу ризику входять люди з низьким імунним статусом. Збудником захворювання є дрібна бактерія — хламідія трахоматіс, що паразитує всередині клітин людського організму.

Мікроорганізм здатний протягом тривалого періоду часу жити і розмножуватися в організмі людини. Причому про це хворий може навіть не здогадуватися. У такому випадку він є носієм. Клінічних проявів, як таких не буде, однак людина, сам того не підозрюючи, може заразити свого партнера. Дати про себе знати вірус може при зниженні імунної системи.

Зараження хламідіями відбувається, як правило, внаслідок:

• безладних зв’язків;
• зниження імунітету;
• відмови від використання контрацептивів;
• зловживання спиртними напоями;
• використання чужих предметів особистої гігієни.

Хламідіоз у більшості випадків є супутником інших захворювань, що передаються при статевому контакті: гонореї, кандидозу, трихомоніазу, сифілісу. Подібні поєднання провокують посилення патогенності кожної бактерії, з-за чого значно ускладнюється діагностика і терапія основної хвороби.

На сьогоднішній день виділяють близько тридцяти видів патогенів, проте клінічне значення має лише декілька з них:

1. Chlamydia trachomatis — зустрічається часто, провокує розвиток хламідіозу, а також кон’юнктивіту.
2. Chlamydia psittaci — провокує виникнення різних патологій у птахів. Якщо ж паторганизм потрапляє в організм людини, можливо розвиток атипової пневмонії, міокардиту, енцефаліту.
3. Chlamydophila felis провокує розвиток респіраторних недуг, запального процесу в слизовій зіва і носа у домашніх вихованців. Може спровокувати виникнення патології у людини.
4. Chlamydia рпеимопіае — причини розвитку бронхіту і легкої форми пневмонії. Перебіг захворювань практично безсимптомний. Обидва захворювання схильні до переходу в хронічну форму.

Як вже згадувалося, хламідія трахоматіс, в більшості випадків передається під час статевого акту. Такий засіб контрацепції, як презерватив, захистить від хламідіозу і чоловіка і жінку, не залежно від того, хто заражений цією хворобою. Побутовий шлях передачі цієї інфекції також існує, однак імовірність його досить мала. Інфікування під час статевого акту. Під час незахищеного сексу відзначається потрапляння виділень хворого на слизові оболонки сечовипускального каналу здорової людини, а після впровадження їх у клітини.

З метою попередження недуги досить користуватися презервативом. Але ось надягати його потрібно не в процесі, а безпосередньо перед статевим актом. Зараження при орально – і анально-генітальному контакті. У такому разі розвитку патології більше схильна жінка. Під час мінету виділення з чоловічих статевих органів потрапляють на слизові рота і горла жінки. Якщо у роті є ранки, високий ризик розвитку хламидийного фарингіту. Найпростіший спосіб запобігання розвитку хламідіозу — використання презерватива.

Передача вірусу при поцілунку. Теоретично такий спосіб зараження можливий. Однак щоб відбулося зараження необхідно контактування чималої кількості паторганизмов зі слизової. Для передачі інфекції в слині хворого у великій концентрації повинні міститися бактерії.

Це буває дуже рідко, при важкій формі генералізованого хламідіозу. Зараження контактно-побутовим шляхом. Користуючись чужим рушником або білизною можливе зараження трахоми або хламідійним кон’юнктивітом. Бактерії здатні жити на вологому матерії досить довго. З мокрою мочалки або рушники вони проникають на дерму. Залишається лише потерти очі і ось інфекція вже в улюбленому місці — кубічному епітелії.

Запалення слизової оболонки ока, викликані Chlamydia felis, являє собою різновидом хламідіозу, яка легко передається від кішки до людини. Розвинутися така патологія здатна після тісного контакту з вихованцем, хворим хламідійним ринофарингітом чи кон’юнктивітом. З метою запобігання передачі інфекції необхідно дотримуватися правил особистої гігієни. Мийте руки з милом після того, як взяли кішку на руки, або просто погладили і навчайте цього своїх дітей.

Більш того, не торкайтеся до вуличних тварин, особливо тим, які мають нездоровий вигляд. Повітряно-крапельний шлях інфікування. Разом зі слиною хворої людини під час кашлю або чхання відбувається вихід бактерій в навколишнє середовище. Вони безперешкодно осідають на слизових ВДП, а після вражають їх, провокують розвиток атипової пневмонії, хламидийного бронхіту, пситтакоза.

Недотримання правил особистої гігієни або відмова від презервативів може спровокувати розвиток цієї небезпечної патології. Людина, будучи носієм інфекції, може навіть не підозрювати про це. Інкубаційний період може тривати місяць і більше. Поява болю під час сечовипускання — одне з перших проявів недуги. При підозрі на хламідіоз перше, що потрібно зробити — звернутися за допомогою лікаря.

Ні в якому разі не намагайтеся лікувати захворювання самостійно, а також приймати будь-які медикаментозні препарати, свічки або засоби, приготовлені в домашніх умовах. Впоратися з мікроорганізмами може тільки антибіотик. Однак його підбором, знову-таки, може займатися тільки лікар, і виключно після проведення необхідних досліджень та збору аналізів. Не варто також зволікати з візитом до лікаря.

Ігнорування проявів патології загрожує розвитком ускладнень у чоловіків:

• простатиту;
• епідидиміту;
• імпотенції;
• безпліддя.

У жінок на тлі відсутності лікування можливий розвиток:

• ендоцервіціта;
• ендометриту;
• сальпінгоофориту;
• сальпінгіту;
• безпліддя.

Лабораторна діагностика важлива у виявленні патології, тому найчастіше перебіг хвороби безсимптомний. З цією метою проводять дослідження мазка з шийки матки, сечівника та інших біологічних рідин: урини, сперми та крові.

Крім цього, для точного діагностування хламідіозу призначається проведення:

• ІФА;
• імунофлюоресцентний метод;
• ПЛР;
• експрес-тестів.

До найбільш сучасним і що важливо достовірним методиками дослідження відносять ПЛР та ІФА. ПЛР володіє 100% вірогідністю. Для проведення дослідження необхідно мінімум матеріалу. Результати будуть готові через максимум дві доби. За допомогою цього методу можна точно дізнатися присутній організмі інфекція чи ні.

Що щодо імуноферментного аналізу, то цей метод сприяє не тільки виявлення збудника, але і визначення стадії патології та її форми. Між п’ятим і двадцятим днями після проявів патології з’являються антитіла до хламідій.

Ig M — маркер гострої стадії хламідіозу. Визначається, як правило, на п’ятий день після початку хвороби. Протягом півтора тижнів після появи симптоматики з’являються Ig A. У цей же час або ж з невеликою затримкою приблизно в 14-21 день визначаються Ig G. Прогресування хвороби або його хронізація буде характеризуватися появою Ig A, Ig G — антитіл.

Для розшифровки результатів дослідження патології є поняття титрів — це найменші розведення, в яких системи визначають антитіла проти мікроорганізмів. Якщо при першому дослідженні титри виявилися менше прикордонних, через два тижні дослідження проводиться повторно.

Прикордонними є титри: Ig M — 1:50, Ig A — 1:50, Ig G — 1:100. При загостренні захворювання відзначається стрибкоподібний підйом титрів Ig G, зміни титру Ig A йдуть паралельно з Ig M, але на кілька низькому рівні. При дослідженні титрів з’являється можливість оцінки ефективності проведеної терапії.

Хламідії: фізіологія і патогенез

Хламідії є маленькими грамнегативними кокковидными бактеріями (можна побачити під мікроскопом), наділеними розмірами — 250-1500 нм. Згідно сучасної класифікації хламідія переміщена в одну таксономічну групу з рикетсіями, так як і їм властивий внутрішньоклітинний паразитизм.

Рід Chlamydia включає чотири різновиди хламідій: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pecorum, Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumonia.

1. Хламідія трахоматіс. Зараження цього виду схильний тільки людина. У ній виявили вісімнадцять серотипів. А, В, С є збудником трахоми. Серотипи L1, L3 — збудники венеричного тропічного захворювання — лімфогранулеми.
2. Chlamydia pneumonia — провокує розвиток гострих респіраторних патологій.
3. Chlamydia psittaci — провокує появу атипової пневмонії, артриту, пієлонефриту, енцефаліту, міокардиту.
4. Chlamydia pecorum — вражає тварин, зокрема птахів.

Більшість мікробіологів називає даний мікроорганізм проміжною формою між вірусом і бактерією. І адже правда, він, так само як і бактерія, що має клітинної оболонкою, містить РНК і ДНК, може жити поза живих клітин у вигляді елементарних тілець. Але разом з цим розмноження, так само як і вірусу, може відбуватися виключно всередині живої клітини.

Розвиток хламідії може тривати до 72 годин. Агресивність паторганизма, стан імунної системи — все це впливає на цей термін. Перший етап характеризується проникненням елементарних тілець в клітку. Приблизно через п’ять годин після зараження позаклітинна форма мікроорганізму, тобто елементарні тільця стають внутрішньоклітинними — ретикулярними тільцями. Відзначається їх активне розмноження і після декількох циклів перетворення в елементарні тільця. Далі клітина руйнується, і мікроорганізм потрапляє в позаклітинний простір.

В навколишньому середовищі вони не можуть рости, проте позаклітинна форма здатна вижити поза клітини господаря, більш того, вона може продовжувати заражати нові клітини. Проникаючи в кров, вона вражає сечостатеву систему. Що стосується тканин організму, що межують із зовнішнім середовищем, то для розмноження мікроорганізмів підходять тільки клітини циліндричного епітелію, що покривають канал шийки матки, а також сечовипускальний канал, ротоглотку, носоглотку і кон’юнктиву.

При впливі шкідливих факторів, можливе утворення аномальних форм хламідій або L-форм. Їх освіта в більшості випадків зумовлено впливом антибактеріальних препаратів. Нетипові форми не можуть розмножуватися, руйнувати клітки, проте можуть передаватися в момент поділу клітин від материнської до дочірньої.

Нетипові форми становлять особливу небезпеку, бо далеко не завжди їх можна виявити при зіскобі і посіві. Виявити патогенні мікроорганізми можна за допомогою обстежень ПЛР та ІФА. Важливо розуміти, що хламідії досить небезпечні. Вони вражають не тільки сечостатеву систему, але і легеневу та СС. Зараження хламідіями може статися навіть за допомогою поцілунку. Патологія може протікати приховано, і в цьому полягає її підступність.

Хламідіоз у жінок і чоловіків: основні симптоми

Хламідіоз у жінок зустрічається досить часто. Про способи зараження та причини розвитку хламідіозу у жінок ви вже знаєте. До певного моменту захворювання може зовсім не давати про себе знати. Прояви хвороби у чоловіків і жінок дещо відрізняються.

У жінок хламідіоз супроводжується, як правило:

• свербінням і палінням під час сечовипускання;
• помірним збільшенням температури;
• болем у животі;
• матковими кровотечами;
• слизовими або гнійно-слизовими виділеннями з піхви з неприємним запахом.

Ігнорування проявів патології загрожує розвитком запальних процесів, як в матці, так і фаллопієвих трубах. Більш того, патологічний процес може стати причиною безпліддя.

Що щодо проявів хламідіозу у чоловічого населення, то він проявляється: появою склоподібних виділень, свербежу, больових відчуттів в області попереку, в яєчках, незначного збільшення температури. Відсутність терапії загрожує розвитком простатиту, уретриту, імпотенції та безпліддя.

Хламідіоз у чоловіків та його лікування, відміну від терапії жіночого хламідіозу

Хламідіоз у чоловіків зустрічається досить часто. Про прояви патології вам вже відомо. Важливо розуміти, що чим раніше буде розпочато лікування, тим меншим буде ризик розвитку ускладнень, зокрема уретриту. Крім цього нерідко відзначається і розвиток запалення в сім’яному канатику — фуникулита. Внутрішньоклітинний паразит нещадний і буде вражати системи і органи до тих пір, поки не почнеться терапія.

Терапія хламідіозу у чоловіків і жінок однакова. Основа — застосування антибіотиків тетрациклінового, фторхінолонового і макролидного ряду. Крім цього традиційна схема лікування включає прийом: імуномодуляторів (Виферон, Циклоферона), протигрибкових засобів (Ністатину, Флюкостата), полівітамінів, ферментів, бактеріофагів.

Не зайвим буде застосування фізіопроцедур: магнітотерапії, іонофорезу, ультразвукової терапії. Терапія недуги — трудомісткий і тривалий процес, в якому в обов’язковому порядку повинні брати участь, як хворий, так і його сексуальний партнер.

Протягом лікувального курсу рекомендується:

• відмовитися від статевих контактів;
• виключити вживання спиртних напоїв;
• мінімізувати споживання смажених, гострих, солоних страв.

Що щодо терапії хламідіозу у вагітних, то підбором схеми лікування може займатися тільки кваліфікований фахівець. Препарати з народу допоможуть в терапії патології, проте тільки на початкових стадіях і тільки в тому випадку, якщо вони використовуються в якості доповнення. Використовувати суміші можна тільки з відома лікаря.

1. Змішайте в однакових пропорціях соки ехінацеї, лимонника, елеутерокока женьшеню. Приймайте з розрахунку одна крапля кошти на рік життя.
2. Засипте п’ятдесят грамів дрібненько порізаних квіток календули в скляну тару. Залийте сировину медичним спиртом, 500 мл. Відставте складу в темне місце на два тижні. Не забувайте періодично струшувати вміст. Вживайте по 1/3 склянки профільтрованого напою двічі на день.
3. З’єднайте в однакових пропорціях листя зніту з плодами кропу, хмелем, ромашкою, материнкою, м’ятою, кореневищами аїру і синюхи. Заваріть пару ложок суміші в п’ятистах мілілітрах тільки закип’ятила води. Дайте складу настоятися. Пийте по чверті склянки процідженого напою тричі на добу.

Не варто займатися самолікуванням. Допомогти в терапії патології може тільки лікуючий лікар. Правильне й доцільне лікування сприяє одужанню та попередження розвитку ускладнень.