хвороба Меньєра

ХВОРОБА МЕНЬЄРА. Причини неясні. Основними патогенетичними чинниками є збільшення кількості лабіринтової рідини (ендолімфи) і підвищення внутрішньо-лабіринтового тиску.

Симптоми, перебіг. Раптові напади сильного запаморочення, нудоти, блювоти, що супроводжуються шумом у вухах і зниженням слуху (частіше на одне вухо), ністагмом (зазвичай в здорову сторону) і втратою рівноваги; хворий не може ходити, стояти і навіть сидіти. Напад може тривати від кількох годин до кількох діб, повторюватися надзвичайно часто (кожні 2-3 дні), іноді, значно рідше (1 раз в 1-2 року). У міжнападний період ознаки захворювання відсутні, за винятком зниження слуху. Повторні напади ведуть до прогресуючого зниження слуху іноді аж до повної глухоти на одне вухо. Загальна тривалість захворювання вельми різна, іноді хвороба триває десятки років. Частіше хворіють жінки 30-50 років. Нерідко клінічна картина недостатньо чітка. У цих випадках користуються узагальнюючим терміном «лабиринтопатия». При диференціальній діагностиці необхідно мати на увазі лабіринтит, невриному слухового нерва, гіпертонічну хворобу, шийний остеохондроз, атеросклероз, цукровий діабет.

Лікування. У період нападу — постільний режим, виняток шуму, яскравого світла. Призначають щадну дієту, проносні. Застосовують аерон по 0,005 г в таблетках 2 рази вдень. При спазмі судин призначають судинорозширювальні спорідненості (нікотинову кислоту по 0,1 г 2 рази на день, папаверин по 0,015 г 3-4 рази на день), дегідратаційних терапію. При частих нападах і безуспішності консервативного лікування виконують хірургічне втручання: перерезку барабанної струни, розсічення нервових волокон барабанного сплетіння (тимпаносимпатэктомия), розтин ендолімфатичного простору. Куріння і вживання алкоголю повністю виключають. Іноді позитивний результат дає спеціальний комплекс лікувальної фізкультури. Заняття лікувальною фізкультурою слід проводити тільки в межприступном періоді. Страждають хворобою Меньєра не повинні працювати на транспорті, на висоті, біля рухомих механізмів.