Лікування плевритів

Вибір антибіотика при синпневмоническом плевриті проводять так само, як і при важкої пневмонії, можлива корекція за даними дослідження ексудату.

Плевральна пункція важлива для діагностики, внутриплевраль-ве введення антибиотиков’недоцільно, оскільки воно не впливає на перебіг плевриту, а системні антибіотики добре проникають в порожнину плеври. При невеликому накопиченні ексудату і доброму ефекті антибактеріальної терапії достатньо 1-2 пункцій.

Дренування плевральної порожнини необхідно тільки при симптомах здавлення легені і при швидкому накопиченні ексудату після 1-2 повторних пункцій; припинення ексудації і стійка нормалізація температури тіла дозволяють видалити дренаж.

При метапневмоническом плевриті дренування не показано, не потрібно і заміна антибіотика, при зниженні лейкоцитозу можливий перехід на перорштьный препарат (ступінчастий метод).

Призначення НПЗП (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен і ін) або ГК (преднізолон перорально 1 мг/кг/добу на 2-4 дні) прискорює зниження температури тіла.

Введення в плевральну порожнину протеаз при масивному відкладення фібрину і спайковому процесі поки не отримало розповсюдження із-за можливості пневмотораксу (фібринолізин) і пірогенних реакцій (стрептокіназа). Розсмоктування фібрину сприяє ЛФК.

Лікування ненапруженого пиопневмоторакса консервативне, за наявності клапанного механізму або накопиченні рідини показаний дренаж з підводним клапаном (по Бюлау), а при його неефективності — з активною аспірацією (початковий тиск 5-10 _зм вод. ст., потім — в залежності від розправлення легені).