Мікоплазма хоминис у жінок: причини розвитку та механізм передачі інфекції

Mycoplasma hominis — це мікроорганізми невеликого розміру, які оточені цитоплазматичної мембраною. Мікоплазма не має вираженої клітинної стінки, але зберігає при цьому схильність до поліморфізму. У зв’язку з цими особливостями морфологічної будови, мікроорганізм набуває стійкість до антибактеріальних препаратів.

Даний збудник поширений у всіх вікових групах.

В результаті зараження пацієнта даним збудником розвивається таке захворювання, як мікоплазмоз. У ряді випадку інфікування мікоплазмою хоминис не має клінічних проявів, але при зниженні резистентності організму або обтяженому преморбідні фоном може розвиватися типова клініка урогенітального мікоплазмозу. В силу невеликих розмірів мікоплазма хоминис у жінок складно піддається діагностиці.

Найчастіше їх не вдається виявити за допомогою методів звичайного мікроскопічного дослідження. Тому на сьогоднішній день для ідентифікації даних збудників проводять полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Цей метод є одним з найбільш чутливих і дозволяє виявити ділянки ДНК мікоплазми хоминис. Єдиним недоліком даного дослідження є висока вартість проведення.

У зв’язку з цим для діагностики мікоплазмозу у жінок використовують такі методи:

• Мікробіологічний.
• Культуральний (бактеріологічний посів на специфічні поживні середовища).
• Серологічний.
• Метод прямої флюоресценції (ПІФ).
• Імуноферментний аналіз (ІФА).

Імуноферментний аналіз дозволяє визначити наростання титру специфічних антитіл, рівень яких в організмі підвищується в результаті попадання мікробних клітин. Також, даний метод дозволяє зробити висновок про перебіг захворювання. При гострому микоплазмозе підвищується титр імуноглобулінів М, а при хронічному перебігу імуноглобулінів G.

Діагностика захворювання за допомогою культурального дослідження є одним з найбільш точних методів, які дозволяють виявити конкретного збудника. Методика полягає у проведенні посіву на живильне середовище. Недоліком культурального дослідження є тривале очікування ув’язнення.

Виділяють такі шляхи передачі мікоплазми хоминис у жінок:

• Статевий. Цей механізм зараження найбільш поширений у людей, які ведуть безладне статеве життя. У групу ризику входять пацієнти, у яких в анамнезі відзначалися інфекції що передаються статевим шляхом. Слід звернути увагу на те, що мікоплазмоз може мати безсимптомний перебіг у статевого партнера. Тому можна заразитися мікоплазмозом від людини, у якого відсутні клінічні прояви захворювання.
• Під час проходження дитиною через родові шляхи жінки. Цей шлях інфікування можливий тільки в період пологів, так як мікоплазма хоминис не здатна проходити через плаценту.
• Побутовий. На сьогоднішній день доведено, що мікоплазма є слабостійкою у зовнішньому середовищі. Тому невеликий ризик зараження можливий при спільному користуванні предметами особистої гігієни з хворим або носієм інфекції.

Мікроорганізми роду мікоплазм найбільш часто вражають органи сечостатевої системи. Але для розвитку клінічної картини захворювання необхідно зниження імунних сил організму.

На сьогоднішній день доведено, що мікоплазма хоминис у жінок відіграє важливу роль у розвитку:

• Бактеріального вагінозу.
• Запальних захворювань органів малого тазу.
• Передчасного переривання вагітності.
• Підвищення температури до фебрильних значень у післяпологовому періоді або після проведення аборту.
• Неонатального інфікування.

Не дивлячись на те, що мікоплазма хоминис є умовно-патогенним мікроорганізмом, у нормі вона не повинна бути присутнім в організмі жінки. Так як при зниженні резистентності організму, як фізіологічного, так і патологічного генезу, може спровокувати розвитку небезпечних захворювань.

Mycoplasma hominis у жінок: симптоми захворювання, особливості перебігу в період вагітності

Дуже часто захворювання має стерту клінічну картину, при якій жінки не пред’являють характерних для інфекції скарг. Цей варіант перебігу дуже рідко діагностують, що часто призводить до зараження статевого партнера.

У разі розвитку специфічної клініки, пацієнтки відзначають у себе появи тягне біль в нижніх відділах живота, наявність патологічних виділень з порожнини піхви. Акт сечовипускання часто супроводжується відчуттям свербіння і печіння. Mycoplasma hominis у жінок може ускладнювати перебіг вагітності і бути причиною розвитку інфекції у новонародженого. Клінічні прояви мікоплазмозу у період вагітності розвиваються через 2-3 тижні після інфікування збудником.

З’являються класичні симптоми захворювання (свербіж, печіння, біль внизу живота, вагінальні виділення). Дуже часто ускладнена диференційна діагностика мікоплазмозу з іншими інфекційними захворюваннями сечостатевої системи (вагінальний кандидоз, гонорея). Для того щоб відрізнити мікоплазмоз від інших урогенітальних інфекцій, слід ретельно провести лабораторну діагностику.

Крім типових проявів запальних процесів органів сечостатевої системи, можливий розвиток мікоплазменної пневмонії. Бактерії здатні провокувати розвиток системних ускладнень в організмі, у вигляді септичних станів. Mycoplasma hominis може призводити до розвитку патологій репродуктивної системи не тільки у жінок, але і у чоловіків. Тому рекомендовано обстежити обох на предмет безпліддя.

Зараження патогенними штамами даного мікроорганізму може супроводжуватися розвитком:

• Запалення органів сечостатевої системи (ендометрит, аднексит).
• Безпліддям.
• Мимовільним перериванням вагітності.
• Многоводием.
• Гіпертонусом матки.
• Ураженням органів респіраторної системи.
• Менінгітом.
• Коньюктивитом.

Мікоплазма хоминис у жінок: лікування хвороби препаратами та народною медициною

Тактика лікування даного захворювання передбачає призначення антибактеріальної терапії. Для того щоб вибрати найбільш ефективний препарат, слід напередодні зробити аналіз на чутливість Mycoplasma hominis до антибіотиків. На сьогоднішній день найбільшою активністю щодо мікоплазми хоминис володіють антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, а також фторхінолонів.

Курс лікування при урогенітальної формі захворювання в середньому становить від 3 до 7 днів. Для профілактики розвитку вагінального кандидозу на тлі прийому антибактеріальних засобів, призначають протигрибкові лікарські засоби. Крім цього, рекомендовано призначення імуномодуляторів (Тималін, Тимоген, Інтерферон). Місцеве лікування полягає в нанесенні протигрибкових мазей при шкірних локалізаціях мікоплазмозу. У зв’язку зі специфікою будови мікоплазма хоминис у жінок вимагає чіткого дотримання схеми лікування. Переривання антибактеріальної терапії може сприяти розвитку резистентності до лікарського засобу.

Лікування рецептами нетрадиційної медицини:

• Рецепт № 1

Лікування мікоплазми хоминис у жінок народними засобами можна проводити за допомогою подрібненого листя звіробою і квіток комірника у співвідношенні½. Для приготування лікарського засобу слід залити 4 столових ложки отриманої суміші гарячою водою і кип’ятити протягом 10 хвилин. Настоювати протягом 2-3 годин і процідити. Приймати лікувальний відвар можна по 200 мл перед їжею три рази в день.

• Рецепт № 2

Для приготування слід використовувати ромашку, волошка синя, спориш, звіробій і кукурудзяні рильця. Всі компоненти повинні міститися в рівній кількості. Ретельно перемішати. На 1 столову ложку отриманої суміші використовую 300 мл окропу. Наполягати засіб протягом однієї години. Далі слід відвар процідити і приймати по 100 мл три рази на день.