Мінлива модель

Виявилося, що при відхиленні від оптимальної для даного рівня тканинного метаболізму частоти серцевих скорочень (60 ударів на хвилину) убік як зниження (45 в хвилину), так і збільшення (100 в хвилину) об’ємна швидкість кровотоку відповідає потребам тканинного обміну. Однак малася тенденція до незначного зниження об’ємної швидкості при 45 ударах в хвилину і до незначного збільшення кровотоку при 100 ударів в хвилину. Зростали систолічний викид і амплітуда пульсового тиску за рахунок зниження діастолічного тиску при частоті 45 ударів в хвилину, на відміну від зменшення цих показників при частоті 100 ударів в хвилину. При підвищенні загального функціонального рівня організму (збільшення сигналу загального споживання кисню організмом до 11-12 мл 02/с) на тлі частоти 100 ударів в хвилину після короткочасного перехідного процесу (20 серцевих циклів), що характеризується падінням систолічного тиску до 105 мм рт. ст. і діастолічного – до 75 мм рт. ст. Режим кровотоку встановлюється на новому рівні. Артеріальний тиск 130/100 мм рт. ст., хвилинний об’єм серця 7,5 л/хв, систолічний – 75 мл, венозний тиск (Рв) 12,5 мм рт. ст., артеріовенозна різниця по кисню (А – В)02 10 про.

При даних режимах кровотоку метаболічні потреби організму забезпечуються в належній мірі і стійкість системи зберігається. При переході до частоти серцевих скорочень, складових 45 ударів в хвилину система кровообігу не здатна забезпечити належну швидкість кровотоку для даного рівня метаболізму. І після невеликого перехідного періоду (40 серцевих циклів) відбувається падіння систолічного і діастолічного тиску до 80/60 мм рт. ст., хвилинного об’єму серця до 4,2-4,5 л/хв. падіння венозного припливу, обсягу утилізованого кисню і миттєвої швидкості кровотоку. Це тягне за собою порушення кисневого балансу з подальшою втратою стійкості моделі.