Нефросклероз

Нефросклерозом називають ущільнення і зморщування (деформацію) нирок внаслідок розростання сполучної тканини. Пізня стадія гіпертонічної хвороби протікає переважно з ураженням нирок. За формами гіпертонічної хвороби розрізняють злоякісний і доброякісний нефросклероз.

При доброякісному нефросклерозе існує регулярне підвищення артеріального тиску (понад 200/100 мм ртутного стовпа), лівий шлуночок серця гіпертрофований, а явища недостатності нирок практично відсутні. Із-за недостатності серцевої діяльності з’являються застійні хрипи в легенях, виникає задишка при русі, турбують напади серцевої астми і стенокардії. Зміна очного дна таке ж, як при атеросклерозі. Перебіг хвороби часто тривалий, повільно наростає.

При злоякісному нефросклерозе функція нирок різко падає. У тканинах нирок і крові накопичується залишковий азот. Артеріальний тиск дуже високий, зростають симптоми недостатності міокарда (порожнини серця розширені, прискорене серцебиття, серцева астма). При дослідженні очного дна спостерігаються крововиливи, інфільтративні зміни сітківки. Для хворого характерно виснаження, прогресуюче недокрів’я і блідий колір обличчя.

Головною метою при лікуванні є зниження артеріального тиску до норми. Цього можна досягти при своєчасно розпочатому лікуванні і дотриманні всіх лікарських рекомендацій. При активному зниження артеріального тиску всі ускладнення, як правило, піддаються зворотному розвитку. Функції нирок практично відновлюються.

Найбільш поширеним захворювання нирок є пієлонефрит, він являє собою запально-інфекційний процес, що локалізується в мисках і паренхімі нирок. Найбільш часто даному захворюванню схильні дівчата і жінки. При першій підозрі на пієлонефрит необхідно якомога швидше відвідати лікаря.