Інструкція щодо застосування мазі і крему Банеоцин

Банеоцин — лікарський препарат, який випускається у формі мазі (крему) або порошку. Обидва варіанти застосовуються зовнішньо. Відпускається засіб без рецепта лікаря. Препарат містить активну речовину цинк-бацитрацин і допоміжне – неоміцину сульфат, а також ланолін.

Склад порошку і мазі однаковий. Різна форма випуску обумовлена деякими особливостями застосування. Зазвичай препарат переноситься добре.

1

Властивості медикаментозного засобу і свідчення

Банеоцин володіє антибактеріальним ефектом, паралізуючи синтез клітинної мембрани збудника інфекції. Надає заспокійливу і охолоджуючу дії і активує процес потовиділення. Речовини, що входять до складу препарату (цинк-бацитрацин, неоміцину сульфат, ланолін), всмоктуються незначно, хоча на шкірному покриві зберігаються їх високі концентрації. Це слід враховувати при нанесенні на зону, яка вражена в достатній кількості, щоб вважатися великою. Якщо відбувається всмоктування у кров, виведення буде здійснюватися 2-3 години.

Показаннями до застосування медикаменту (мазі і порошку) є:

• ураження інфекціями бета-гемолітичний групи (стрептококами, стафілококами) і деякими грамнегативними бактеріями;
• післяопераційна профілактика зараження;
• запобігання і терапія бактеріальних інфекцій шкірного покриву (фурункули і псевдофурункулы, карбункули (після операції), нариви, запалення навколонігтьової валика, волосяних фолікул, гнійне запалення потових залоз);
• захворювання бактеріальної природи, мають не дуже велике локалізацію (вірусні патології, ускладнені присутністю бактерій (вторинні інфекції), трофічні виразки ніг, пелюшковий дерматит, контагіозне імпетиго, екзема бактеріального характеру та ін).

Порошок застосовується в наступних ситуаціях і захворюваннях:

• профілактика і терапія зараження після оперативного втручання або дерматологічних сеансів (після таких процесів, як посічення, припікання, епізіотомія (розсічення промежини, щоб уникнути складних пологів), після лікування розриву промежини, не загоюються ран і швів);
• як запобігання пупкової інфекції у немовлят.

2

Інструкція по застосуванню

Медикаментозне засіб застосовується зовнішньо. Мазь або порошок втирається тонким шаром на уражену ділянку, потім перев’язується марлею або бинтом. Для дорослих та дітей до 18 років курс не повинен бути більше тижня. При необхідності його повторення кількість засобу, який втирається в уражену інфекцією зону, повинно бути менше (стандартна доза вказується в інструкції до препарату, якщо не узгоджена з лікарем). Процедуру необхідно проводити 2-4 рази на день (порошок) або 2-3 рази (мазь). Можливе використання засобу для новонароджених, оскільки препарат вважається безпечним.

Деякі особливості при нанесенні мазі і порошку, зазначені в інструкції по застосуванню:

• При відсутності результату терапії, виявленні побічних ефектів застосування препарату слід припинити і звернутися до фахівця.
• Не варто застосовувати медикамент занадто довго, щоб бактерії не придбали резистентність (стійкість) до компонентів лікарського засобу. Якщо є необхідність у повторній терапії, слід проконсультуватися з лікарем.
• Під час лікування пацієнтам з порушенням роботи внутрішніх органів (особливо печінки і нирок) обов’язково потрібно здавати аналізи, щоб уникнути ускладнень. Рекомендується проходити обстеження і після закінчення терапії.
• Якщо поразка покриває більше 20% тіла, порошок не використовується більше 1 разу на добу, особливо коли при цьому знижена робота нирок, оскільки активна речовина може всмоктатися в кров.
• При великій області або глибокому ураженні варто відвідати лікаря для консультації.
• Необхідно уникати попадання засобу в очі.

3

Протипоказання і побічні ефекти

Протипоказаннями до застосування медикаментозного засобу є:

• індивідуальна непереносимість компонентів препарату;
• інфекції зовнішнього слухового ходу, ускладнені перфорацією барабанної перетинки;
• занадто великі області ураження шкірного покриву;
• інфекції очей;
• знижена робота нирок (через серцевої або ниркової недостатності).

Мазь і порошок застосовуються з обережністю в наступних випадках: якщо порушена робота внутрішніх органів (печінки і нирок ), є ацидоз, нейром’язові хвороби (стомлюваність поперечносмугастих м’язів). Під час вагітності та лактації препарат використовується після консультації лікаря. Його користь у цьому випадку не повинна перевищувати ризик. Клінічні дані говорять про те, що препарат без проблем проникає через плаценту, викликаючи ушкодження слухової сенсорної системи у майбутнього малюка (при тривалому використанні препарату і великих дозах).

Побічними діями від використання медикаментозного засобу є:

• алергічні реакції, причому вони можуть проявлятися і при відсутності ефекту;
• ототоксичність (зниження функцій слуху та вестибулярного апарату);
• контактний дерматит, почервоніння і сухість шкірного покриву, висип і свербіж;
• нейром’язова блокада, порушення вестибулярного нерва;
• нефротоксичність (ураження нирок отрутою).

Виникнення контактного дерматиту і проблем з шкірою можливо при тривалій терапії.

4

Лікарська взаємодія і аналоги

Банеоцин не застосовується з діуретиками типу етакринової кислоти або Фуросеміду з-за можливого токсичного ураження нирок. З цієї ж причини засіб не вживається разом з антибіотиками аміноглікозидної групи або цефалоспоринами. Також його можна використовувати одночасно з анестетиками, міорелаксантами і/або наркотичними речовинами, оскільки це підвищує ризик розвитку нейром’язової блокади.

Якщо є непереносимість компонентів препарату, його можна замінити подібними медикаментозними препаратами (аналогами):

• мазі, крему: Альтарго, Бактробан, Мупироцин, Гентоміцин, Синтоміцин, Левомецитин, Фузикутан;
• гелі: Гентоміцин, Левомецитин, Тирозур;
• порошки: Тирозур.

Тирозур – антибіотик зовнішнього застосування, схожий по дії з Банеоцином. Продається також і в формі порошку.