Поверхню дифузії

Що ж стосується поверхні дифузії, то в умовах низького перфузійного тиску, коли значна частина капілярів не функціонує, вона значно зменшиться. У зв’язку з цим відстань від капілярної мембрани до місця споживання кисню зростає. Ці два фактори значно сповільнять швидкість дифузії кисню. Залишається невирішеним питання, наскільки збільшена напруга кисню в перфузате, а отже, підвищений градієнт концентрацій кисню зможе компенсувати уповільнену швидкість дифузії.

У зв’язку з відсутністю кількісних даних про поверхні капілярного зрошення тканин в аналізованих умовах, а також про зміну величини відрізка, за яким йде дифузія, не представляється можливим підрахувати справжню швидкість надходження кисню в клітини. Але якщо навіть припустити, що, значно збільшивши напругу кисню в перфузате, можна забезпечити необхідну швидкість доставки кисню клітинних систем, залишається незрозумілим, яким чином при даній метаболічної активності може бути забезпечена необхідна швидкість елімінації кінцевих продуктів обміну.

Для збереження стаціонарного стану системи швидкість виведення кінцевих продуктів повинна дорівнювати швидкості їх утворення.

Для підтримки постійної швидкості елімінації кінцевих метаболітів, так само як і у випадку з киснем, повинен зрости їх градієнт концентрації, а це відбудеться при зростанні внутрішньоклітинної концентрації кінцевих продуктів обміну. При такому положенні активність метаболічної ланцюга загальмується кінцевим продуктом, і вся система перейде у новий стаціонарний стан (на більш низький функціональний рівень).