Причини, симптоми і лікування оперізувального лишаю

Оперізувальний лишай відноситься до герпесвирусным інфекцій. Вони є одними з найпоширеніших захворювань людини. Ці інфекції відрізняються хронічним персистуючим перебігом з багаторазовими рецидивами. Часте повернення захворювання вказує на наростання імунодефіциту. Шкірні прояви цієї патології заподіюють фізичний і естетичний дискомфорт, тому важливо своєчасно правильно діагностувати недугу та як можна раніше почати адекватне лікування.

1

Причини і патогенез захворювання

Оперізуючий лишай – вірусний дерматоз, що вражає шкіру і нервову тканину. Ще одна назва захворювання – оперізувальний герпес, або herpes zoster.

Ця інфекція викликається вірусом герпесу людини третього типу (ВОГ), що належить до сімейства герпесвірусів. Джерелом зараження можуть бути люди, які страждають на вітряну віспу та оперізувальний герпес. Передача від них вірусу можлива повітряно-крапельним і контактним шляхами. Слід уникати взаємодії з хворим від появи висипань до моменту відходження кірочок, особливо людина заразний в перші 5-7 днів від початку виникнення утворень. Ще один шлях передачі – вертикальний, при якому збудник передається від матері до плоду при наявності цього захворювання під час вагітності.

Частота захворювання варіюється від 12 до 15 на 100 000 чоловік у віці 60-75 років. У деяких хворих (близько 2% серед пацієнтів з нормальним імунітетом і у 10% людей з імунодефіцитами) патологія виникає повторно.

Найчастіше ця інфекція вперше з’являється в дитячому віці у вигляді вітрянки. В результаті цього вірус герпесу проникає в нервові ганглії і постійно знаходиться в них. Надалі при зниженні імунітету людини він активізується і вражає шкірні покриви і нервові клітини вже у вигляді оперізуючого лишаю. При контакті не хворіли раніше дітей з переносниками оперізувального лишаю у них може розвинутися типова вітряна віспа.

Механізм активації вірусу

Рецидиви патології рідкісні, зазвичай вони пов’язані з пригніченням імунітету при різних захворюваннях. Причинами виникнення повторних епізодів інфекції можуть стати онкологія, ВІЛ, прийом імуносупресивних препаратів.

2

Клінічні прояви

Основним симптомом хвороби є висипання на тілі. Виникнення висипу передує продромальний період, для якого характерна наявність больових відчуттів і порушень чутливості шкіри в зоні іннервації ураженого ганглія, що посилюються при дихальних рухах грудної клітки і торканні. Рідше можуть спостерігатися поколювання, різі в цій області. Больовий синдром зазвичай триває до 3-4 місяців. Якщо він зберігається понад 4 місяців, то це слід розцінювати як постгерпетическую невралгію, яка може затягнутися на кілька місяців і навіть років, викликаючи у деяких пацієнтів порушення сну і апетиту, депресію.

Протягом пари днів від появи болів в цій галузі виникає почервоніння (еритема). Іноді вона може бути відсутня, в цьому випадку відразу утворюються папули. Через 1-2 дні вони наповнюються рідким вмістом і перетворюються у везикули (пухирці). Утворення нових елементів триває 3-5 днів. Везикули можуть зливатися, утворюючи острівці поразки. Приблизно через тиждень від виникнення перших висипань починається процес утворення ерозій, а потім кірочок, який триває 3-4 тижні.

Вид висипань

Локалізація висипу пов’язана з ураженим нервом, що є характерною особливістю оперізувального герпесу. Найчастіше уражається шкіра грудної клітини, а також шкіра обличчя. Ще одна ознака висипань при цьому захворюванні – одностороннє виникнення висипу.

Часто хвороба характеризується ураженням очі або вуха. Це пов’язано із залученням процес трійчастого нерва. При очній формі у людини спостерігаються сльозотеча і світлобоязнь, його турбують виражені болі по всьому обличчю. Для вушної характерно поява висипань на шкірі раковини і в області зовнішнього слухового проходу. Обидві форми перебігають важко для будь-якого пацієнта й супроводжуються частим розвитком серйозних ускладнень.

Очна форма оперізуючого герпесу

Існують особливості оперізувального лишаю залежно від його різновиду. Абортивну форма характеризується більш легким перебігом. При ній розвиток висипки закінчується папулами, бульбашки не утворюються. Для геморагічної різновиди характерно кровянистое вміст везикул, внаслідок чого скоринки набувають червоно-коричневий колір. При бульозної везикули мають великі розміри і нагадують бульбашки, що утворюються при опіках. Більш тяжким перебігом супроводжується гангренозна форма. При ній відбувається омертвіння поверхні дна везикул. В результаті цього на шкірі на місці висипань залишаються рубцеві зміни. Важкий перебіг характерно також для генералізованого оперізувального лишаю, при якому бульбашки можуть займати більшу частину тіла.

Герпес часто протікає з симптомами загальної інтоксикації організму: підвищеною температурою, головним і м’язовим болем, слабкістю.

3

Діагностика та лікування

Постановка діагнозу зазвичай не становить труднощів. Вона заснована на характерних скаргах і перебігу інфекції. Підтверджується захворювання шляхом виявлення збудника у вмісті пухирців і крові методами ІФА, ПЛР.

При перших ознаках захворювання потрібно звернутися до дерматолога, який випише необхідні медикаментозні засоби. Лікувати інфекцію можна в домашніх умовах з урахуванням всіх рекомендацій лікаря.

Основне завдання в терапії цього захворювання полягає в усуненні збудника. Так як причиною є вірус, то застосовуються противірусні препарати. Вони використовуються як зовнішньо, так і системно. Для системного застосування призначаються Ацикловір, Флакозид, Фамвир. Їх прийом можливий пероральним і парентеральним шляхами. Для місцевого лікування рекомендується крем Ацикловір (5%), який використовується після змочування ураженої області водним або спиртовим розчинами барвників (Фукорцин та інші).

З метою впливу на патогенетичне ланка застосовуються засоби, які стимулюють утворення інтерферонів (Циклоферон, Госипол) і самі інтерферони (Віферон). Ще одне завдання в лікуванні оперізувального лишаю – зняти біль. Для цього застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (Кетонал, Диклофенак) та інші анальгетики (Баралгін, Некст, Новиган).

Слід підвищувати специфічну опірність (імунітет) організму. У цьому допомагають вітаміни Е і С, фитоадаптогены у вигляді настоянок і екстрактів (ехінацея, лимонник, элеуторокок). Також їх варто вживати в період ремісії для профілактики.

Своєчасне і комплексне лікування дозволяє швидко купірувати симптоми інфекції і домогтися ослаблення процесу. При частих рецидивах хороші результати дає специфічна профілактика герпетичної вакциною, однак проводити її потрібно не раніше, ніж через 2 місяці від досягнення ремісії.

4

Можливі ускладнення

Хвороба часто протікає з негативними наслідками з боку різних органів і систем. Виділяють наступні види ускладнень:

• з боку нервової системи (менінгіт, енцефаліт, полінейропатія, ганглионит, невралгія трійчастого нерва);
• з боку очей (блефарит, кон’юнктивіт, кератит, ірит, іридоцикліт, склерит), в результаті яких іноді знижується гострота зору;
• інші ускладнення (ураження органів при генералізованій формі).

Є випадки розвитку оперізувального лишаю у дітей, але вони поодинокі. У ранньому віці ця інфекція протікає більш м’яко, ніж у дорослих, і супроводжується меншою інтенсивністю болю і низькою частотою розвитку постгерпетичній невралгії. Високий ризик ускладнень характерний для людей в літньому віці у зв’язку зі слабким імунітетом.