Причини та ефективне лікування свербежу

Свербіж після укусу комара або опіку кропивою — абсолютно нормальне явище. Іноді виникають ситуації з незрозумілим походженням цього стану. Часом нестерпний свербіж без якоїсь певної причини турбує кілька днів або тижнів поспіль, сильно вимотуючи організм і викликаючи роздратування. В цьому випадку для ефективної боротьби з шкірним свербінням необхідно з’ясувати причину виникнення і усунути її.

1

Як проявляється шкірний свербіж?

Шкірний свербіж (КЗ) визначають як стан, при якому існує непереборна потреба до розчісування шкіри. В залежності від поширеності процесу виділяють локалізовані та генералізовані форми. При генералізованому свербінні свербить весь шкірний покрив, а при локалізованому — шкіра певних ділянок тіла.

До областей, в яких найбільш часто спостерігається локалізований свербіж, відносяться зовнішні статеві органи у чоловіків (статевий член, мошонка) і жінок (переддень піхви), перианальная область.

Крім скарг на бажання почесатися, свербіж проявляється наявністю расчесов на шкірі (екскоріацій). Розчухи являють собою ділянки пошкодженої нігтями епітелію. У зонах пошкодження шкірний покрив перестає виконувати свої захисні бар’єрні функції. В результаті відбувається приєднання вторинної інфекції: гнійничкових або грибкової.

При наявності хронічного свербежу внаслідок тривалої травматизації можна виявити на шкірі ділянки ущільнення і гіперпігментації — лихенификацию. Шкірний свербіж негативно впливає на емоційний фон, викликає дратівливість, порушує сон.

2

Причини свербежу

КЗ може бути проявом величезного спектра захворювань. Свербіж зустрічається при різних хворобах шкіри. У цьому випадку вдається виявити специфічні причини свербежу:

Зудение – найбільш типова ознака паразитарних захворювань шкіри. При педикульозі на волосистої частини голови або на пахвовій області, лобку вдається виявити вошей та їх яйця — гниди. При корості уважний огляд допоможе розгледіти попарно розташовані коростяні ходи. При мікозах шкіри (грибкових захворюваннях) виявляються різноманітні елементи в багатьох областях тіла.

Зудение в анальної області може бути проявом глистової інвазії. Найбільш частий гельмінтоз, що викликає роздратування заднього проходу — ентеробіоз.

Інфекції, що передаються статевим шляхом (гонококкова та ін), призводять до подразнення і розчісування зовнішніх статевих органів. Статеві інфекції супроводжуються ще й патологічними виділеннями з піхви у жінок, уретри у чоловіків.

Свербіння шкіри може бути ознакою ендокринних розладів і порушень обміну речовин. Часто свербіж зустрічається при цукровому діабеті, особливо на початку захворювання. У цьому випадку людина не знає про наявної хвороби і не контролює рівень цукру в крові.

Свербіти шкіра може при захворюваннях гепатобіліарної зони, що супроводжуються розвитком механічної жовтяниці (рідше захворювання паренхіми печінки). При названому стані в крові зростає концентрація жовчних кислот, які викликають нестерпне бажання свербіти.

Ознака характерний і для захворювань, ускладнених розвитком хронічної ниркової недостатності. На нервові закінчення шкіри впливають дратівливо продукти азотистого обміну. Необхідно оцінити загальний стан людини. Свербіння може виникати при онкологічній патології. Нерідко він супроводжується злоякісними новоутвореннями системи крові: лімфогранулематозом та іншими лімфомами, еритремія. При останній характерний симптом — поява непереборного бажання свербіти після теплого душу. Можливе виникнення зудения і при іншій онкопатології.

В літній період часу найбільш частою причиною, через яку сверблять спина, лопатки і плечі є сонячний опік.

3

Необхідний перелік обстежень

Сверблячі шкірні покриви повинен оглянути лікар-дерматолог. При виявленні проявів, характерних для конкретного шкірного захворювання, діагностичний пошук буде закінчено або буде проведено ряд специфічних досліджень для підтвердження діагнозу.

При відсутності вказівок на шкірне захворювання необхідно здати такі аналізи:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• біохімічний аналіз крові з обов’язковим визначенням рівня глюкози, сечовини, креатиніну, білірубіну, печінкових ферментів — АсАТ, АлАТ, лужна фосфотаза (ЛФ), гамма-ГТП;
• аналіз калу на яйця глист при локалізації свербежу у ділянці ануса;
• мазок із заднього склепіння піхви на ступінь чистоти — при наявності свербіння в області промежини;
• при необхідності серологическая діагностика гельмінтозів.

Після отримання результатів аналізів знадобиться консультація вузьких фахівців: гастроентеролога, ендокринолога, нефролога, невролога та ін.

В окремих випадках необхідно проконсультуватися з психіатром, оскільки постійний безпричинний шкірний свербіж нерідко є проявом психічного розладу.

4

Як боротися?

В першу чергу необхідно встановити причину стану і ліквідувати її. Без цього проводиться лише симптоматичне лікування.

В якості симптоматичної терапії призначають:

• заспокійливі засоби (валеріана, пустирник);
• антигістамінні препарати 1 покоління (супрастин, димедрол);
• десенсибілізуючі (внутрішньовенні ін’єкції тіосульфату натрію, хлориду кальцію);
• мазі і креми, що містять у складі глюкокортикостероїди (адвантан, локоїд, сінафлан та ін);
• місцеве застосування розчинів анестезуючих речовин (новокаїн та ін).

При локалізованому КЗ досить ефективні фізіотерапевтичні процедури (ультрафіолетове опромінення, струми Бернара, лазеро – та магнітотерапія, фонофорез з гідрокортизоном). Рекомендується дотримуватися певних обмежень у продуктах харчування: слід виключити солодощі, спеції, алкоголь, яєчний білок.