Прикрість

Прикрість

— Якщо в шістнадцять років у мене ще не проявилося ніяких талантів, значить, нічого хорошого з мене не вийде, — зітхнувши, сказав Сергійко з прикрістю.

Він був не правий, хоча дійсно видатні музичні, художні та літературні таланти нерідко виявляються вже в ранньому дитинстві. Моцарт з чотирьох років грав на клавесині, в п’ять років вже писав, у вісім — створив першу сонату і симфонію, а в одинадцять — написав першу оперу. Глінка у семи-восьмирічному віці розвішував по кімнаті

тази, влаштовуючи передзвін. У Римського-Корсакова в два роки вже проявлялися музичні слух і пам’ять.

Трирічний Рєпін вырезывал з паперу конячок, а в шість років почав малювати фарбами. Сєров з трьох років ліпив, а в шість — малював з натури і засвоїв перспективу. Суріков також малював з дитинства і, за його словами, в обличчя ще з дитинства вдивлявся: як розставлені очі, як риси обличчя складаються. Пушкін почав писати вірші, будучи семи-восьмирічним хлопчиком. Число прикладів можна було б збільшити.

Але незрівнянно більше число дітей, які вражали своєю обдарованістю, так званих «вундеркіндів», виявилося в подальшому пустоцветами.

Разом з тим було чимало осіб, що залишили глибокий слід в історії культури і науки, талант проявився не відразу, іноді і досить пізно. Так, у Врубеля це сталося, коли йому було двадцять сім, а у Аксакова ще пізніше — у п’ятдесят років, що нітрохи його не засмутило.

Не менш повчальний приклад Чайковського. Абсолютного слуху у нього не було, на погану музичну пам’ять композитор сам скаржився, на роялі грав побіжно, але не настільки вже добре, хоча і музикував з дитинства. Композиторською діяльністю Чайковський вперше зайнявся, вже закінчивши училище правознавства. Та, незважаючи на це, він став геніальним композитором.

А скільки було помилок в оцінках здібностей! Скільки було талановитих «пасинків школи»!

Знаменитий біолог Лінней, фізики Франклін і П’єр Кюрі, винахідники Уатт, Морзе і Едісон, філософи Спенсер, Герцен і Бєлінський, письменники і поети Вальтер Скотт, Байрон, Едгар По, Берні, Гоголь і навіть Ньютон, Дарвін і Лобачевського вважалися в школі найбільш здатними учнями. Міньковському, учитель геніального Ейнштейна, вважав його в студентські роки не здібним до математики. Шаляпіна «за нездатність» не взяли в хористи…

Так що в шістнадцять років, та й значно пізніше, немає ніяких підстав говорити: «Нічого хорошого з мене вже не вийде». Можна говорити тільки: «Нічого хорошого з мене поки ще не вийшло» і не засмучуватися.

Проте все ж чим раніше людина знайде своє покликання, той рід праці, який йому більше подобається, до якого у нього є прагнення, в якому він буде працювати з захопленням і успіхом, тим краще. А для цього треба не тільки мати уявлення про різні професії, але і про себе самого, про свої здібності до різних професій. Допомогти в цьому покликана та галузь психології праці, яка називається професійною консультацією.

Це і є психологічна сторона вільного вибору професій.