Псоріаз: причини виникнення, симптоми, лікування

Псоріаз – хронічне спадкова хвороба шкіри. У перекладі з грецької назва означає”шкірний свербіж”, що відповідає головним проявів захворювання. Крім епідермісу, хвороба вражає імунну систему організму, а при тривалому перебігу та інші органи в тілі людини. Незважаючи на важкі симптоми, при правильному лікуванні процес можна вивести в тривалу ремісію з сприятливим прогнозом для життя.

1

Що таке псоріаз?

Псоріаз – полиэтиологичное захворювання зі спадковою передачею, яке характеризується порушенням процесів регенерації шкіри зі схильністю до гиперкератозу (потовщення тканин). При ньому спостерігаються підвищена проліферація клітин епідермісу, порушення процесів кератинізації, запальна реакція за рахунок міграції в дерму імунних клітин і прозапальних цитокінів.

Основна причина виникнення псоріазу – це генні мутації. На сьогоднішній день описано кілька генів, іменованих PSORS, що передаються по спадку, які призводять до розвитку захворювання. Псоріаз зустрічається у 2-3% населення земної кулі. Однак генної мутації недостатньо для розвитку захворювання, для запуску патологічного процесу необхідні провокуючі фактори:

• стресові ситуації;
• переохолодження або підвищена інсоляція – сонячне опромінення (залежно від форми захворювання);
• інфекційні захворювання, особливо викликані стрептококом ;
• тривалий прийом або передозування препаратів літію, бета-адреноблокаторів, хлорохіну;
• надмірне вживання алкоголю та сурогатів.

Псоріаз, будучи патологією з системним характером, що супроводжується ураженням імунної системи, часто зустрічається в поєднанні з іншими захворюваннями: дифузні захворювання сполучної тканини, васкуліти, цукровий діабет 2-го типу, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, гепатобіліарні порушення (відхилення в роботі печінки).

2

Клініка різних видів захворювання

Найчастіший варіант захворювання – вульгарний псоріаз. При ньому на шкірі з’являються папули червоно-рожевого кольору, чітко відмежовані від здорових ділянок. Вони зливаються, утворюють бляшки різної форми, вкриті лусочками з сріблястим або білуватим відтінком. Їх поява супроводжується свербінням.

Найбільш часта локалізація вульгарного псоріазу – це волосиста частина голови і розгинальні поверхні колінних і ліктьових суглобів.

Псоріатична бляшка.

Ще один вид псоріазу – себорейний. Його особливість полягає в тому, що бляшки локалізуються тільки на волосистих ділянках тіла, носогубних і вушних складках. Лусочки при ньому зазвичай жовтуваті, освіти інтенсивно сверблять. При переході бляшок з волосистої частини лоба з’являється симптом”псоріатичної корони”, при якому на верхній межі чола спостерігається інтенсивне лущення.

Симптом”псоріатичної корони”.

Якщо вульгарна форма супроводжується болем і запаленням суглобів, діагностують псоріатичний артрит. При цьому виникають бляшки. Суглоби червоніють, набрякають, їх рухливість обмежується аж до ранкової скутості. При тривалому перебігу запалення розвиваються їх деформації і анкілози – зрощення суглобових поверхонь. Часто уражуються нігті – з’являються вдавлення у вигляді точок, ніготь зовні нагадує наперсток.

Поразка нігтів при псоріазі.

Рідше зустрічаються інші варіанти захворювання: каплевидний, пустульозний, генералізований і псоріатична еритродермія. Каплевидна форма характеризується появою дрібних точкових бляшок яскраво-червоного кольору, практично не шелушащихся. Така різновид частіше розвивається у дітей після перенесених інфекційних захворювань. При відсутності лікування каплевидний псоріаз часто переходить у вульгарну форму. Пустульозний відрізняється від інших форм наявністю гнійних елементів – пустул. Вони виникають внаслідок інфікування наявних бляшок і відсутності адекватної імунної реакції на мікрофлору.

Найбільш важкі форми – генерализованный псоріаз Цумбуша і псоріатична еритродермія. Захворювання супроводжуються лихоманкою і системною запальною реакцією, утворенням безлічі гнійників на шкірі з їх подальшим самовільним розкриттям і виникненням”гнійних озер”. Часто уражаються нирки з розвитком у них імунокомплексного запалення. Клініка генералізованої форми розвивається дуже швидко і вимагає негайної госпіталізації.

Псоріатична еритродермія частіше виникає на фоні неадекватного лікування наявного псоріазу або під сильним впливом провокуючих факторів. При ній патологічний процес поширюється на всю шкіру, зазвичай уражається 90% всієї площі тіла. Ділянки гарячі і червоні, пацієнта турбують печіння та свербіж. Цьому стану супроводжують лихоманка, втрата апетиту, зменшення потовиділення.

3

Дерматологічна діагностика

Діагностика звичайно не викликає утруднень. Головні симптоми, що вказують на наявність цього шкірного захворювання, – це псоріатична тріада, феномен Кебнера і бляшки. Останні являють собою червоні плями на шкірі, вкриті лусочками і супроводжуються сверблячкою.

Феномен Кебнера – це поява нових бляшок при пошкодженні здорових шкірних покривів. Головна ознака – псоріатична тріада – включає в себе послідовні симптоми, що виникають при поскабливании бляшки:

• стеаринова пляма;
• термінальна плівка;
• точкове кровотеча.

Феномен Кебнера.

Процедура поскабливания папул проста, безболісна і інформативна, так як дозволяє швидко підтвердити діагноз. У домашніх умовах її проводити не можна, її здійснює тільки лікар-дерматовенеролог. При утрудненні з постановкою діагнозу можливий інший варіант дослідження – біопсія шкіри. В ув’язненні на бланку гістологічного дослідження біоптату будуть зазначені такі зміни:

• виражений акантоз епідермісу;
• розширення епідермальних виростів;
• витягнуті сосочки дерми;
• паракератоз;
• зникнення зернистого шару;
• запальна інфільтрація лімфоцитами і гістіоцитами.

4

Методи лікування

Лікування псоріазу ставить перед собою кілька завдань:

• зменшення симптоматики захворювання;
• зниження кратності рецидивів;
• поліпшення якості життя.

Проводиться обов’язкова медикаментозна терапія в комплексі з фізіотерапевтичними методами. Лікування народними засобами небажано, так як можна змастити клініку захворювання і недооцінити його тяжкість. Терапію призначає тільки фахівець-дерматолог.

Основні препарати для лікування псоріазу – це зовнішні глюкокортикостероїди у вигляді мазей. Побічні реакції при застосуванні згідно з лікарськими рекомендаціями практично не виникають, оскільки глюкокортикоїди для місцевого застосування не всмоктуються в системний кровотік. Для всіх подібних препаратів є загальні правила застосування:

• використання тільки в період загострення;
• поступова відміна препарату;
• кратність застосування – не більше двох разів на добу (з інтервалом у 12 годин);
• нанесення тонким шаром на уражені ділянки, а не навколо.

Крім глюкокортикоїдних засобів у терапії псоріазу використовують мазі, що містять підсушує і дубильні речовини:

• саліцилова кислота;
• іхтіол;
• березовий дьоготь;
• нафта нафталанской.

Підсушуючий ефект призводить до швидкого відлущенню і загоєнню бляшок.

На додаток до медикаментозної використовується фототерапія. Вона полягає в застосуванні ультрафіолетових випромінювань на уражені ділянки шкіри. Тяжкі форми псоріазу лікуються потужними генно-інженерними біологічними препаратами. Антигістамінні та протиалергічні ліки, вітамінотерапія та дезінтоксикація призначаються тільки при наявності показань. В результаті лікування досягається клінічна ремісія, але повністю позбавитися від псоріазу неможливо.