Рахіт у дітей

Рахіт – важке обмінне захворювання дітей молодшого віку, що проявляється розладом процесу утворення кісткової тканини і демінералізацією скелета. В даний час захворювання зустрічається досить рідко, і діагностується лише у сильно запущених дітей. Тому багато молоді лікарі мають недостатньо знань про особливості виявлення і лікування рахіту.

Етіологія та патогенез.

Основним ланкою у розвитку рахіту є недостатність вітаміну Д під час найбільш інтенсивного росту і розвитку організму. Основна причина недостатності – мале перебування на сонці, так як близько 90% холекальциферолу (активної форми вітаміну Д) виробляється в організмі під дією ультрафіолетового випромінювання. Гіповітаміноз Д призводить до порушення утворення нормальної кісткової і хрящової тканини, а також вимивання з кісток кальцію. До розвитку захворювання проводить також недостатнє споживання кальцію.

Причиною рахіту також можуть стати вроджені порушення обміну вітаміну Д, а також деякі інші захворювання (хвороби травної системи, нирок і печінки).

Як вже говорилося, класичний рахіт – досить велика рідкість. А ось недостатність вітаміну Д – явище досить поширене. Гіповітаміноз Д не призводить до значних ушкоджень скелета, але також досить негативно позначається на здоров’ї дитини.

Клініка рахіту.

Клініка рахіту розвивається поетапно. На початку (зазвичай у віці 3 – 4 місяців) дитина стає надмірно плаксивим дратівливим, полохливим. Малюк дуже погано їсть і спить, бурхливо реагує на будь-які зовнішні подразники. З’являється підвищена пітливість, причому піт має різкий кислий запах. Часто спостерігається облисіння потилиці.

Якщо захворювання не діагностується на ранньому етапі, то воно переходить в період розпалу. Починають з’являтися різкі зміни з боку кісткового скелета. Кістки черепа (особливо по краях джерельця) стають м’якими і податливими. Череп змінює свою форму, потилицю ущільнюється, тім’яні і лобові бугри різко виділяються. Може западати область перенісся. На ребрах, у місцях переходу хряща в кістку з’являються кулясті потовщення – «рахітичні чотки». Груди при цьому випинається вперед, що призводить до утворення «курячого кіля». Також спостерігається потовщення кісток передпліччя – т. зв. «рахітичні браслети», і фаланг пальців – т. зв. «нитки перлів». Відбувається колесоподібний викривлення ніг і розвиток плоскостопості. Прорізування зубів при рахіті затримується. Це призводить до порушення прикусу. На даному етапі клініка рахіту стає настільки очевидною, що постановка діагнозу не викликає труднощів.

При тяжкому рахіті спостерігаються і системні ураження організму, які проявляються м’язовою слабкістю, порушеннями з боку травної і нервової системи, анемією, порушеннями обміну речовин.

Діагностика рахіту.

Діагностика рахіту ґрунтується на виявленні типової клінічної картини захворювання. Проводиться рентген-дослідження кісток зап’ястя, за яким визначають наявність недостатньої кількості точок окостеніння. У біохімічному аналізі крові визначається зменшення концентрації фосфору і кальцію, причому співвідношення між цими мінералами змінюється до 1:4, хоча в нормі становить 1:2. У крові підвищується активність лужної фосфатази. Для діагностики рахіту також проводиться проба сечі по Сулковичу.