Схильність до захворювань (діатези) у дітей раннього віку

Основне завдання профілактичної педіатрії — визначити схильність дитини до захворювання, запобігти або зменшити ризик його розвитку. Практична реалізація цього завдання можлива лише в тому випадку, якщо педіатр знайомий з основами медичної генетики, перинатології та екопатології. Можна розраховувати, що педіатр на базі цих знань не допустить розвитку захворювання, і дитина залишиться практично здоровий. Визначити схильність і ступінь ризику виникнення захворювання значно складніше, ніж поставити діагноз вже розвиненого захворювання, навіть у разі мінімальних проявів.

Грецьке слово діатез (diathesis) у перекладі — схильність.

Схильність (діатез) до захворювань визначається особливостями структури і функції однієї або декількох систем організму: імунної, ЦНС та ін., Як відомо, амплітуда нормального функціонування організму в навколишньому середовищі дуже індивідуальна, що пов’язано з поліморфізмом генів, що детермінують молекулярні структури органів. Мова в основному йде про кількісну і якісну амплітуді ферментної активності, що забезпечує метаболізм. Крайні, так звані маргінальні нормативні показники, а також компенсовані дефекти метаболізму складають сутність схильності, т. к. під впливом різних ендо – і екзогенних факторів (вікових, інфекційних, екологічних) можуть не забезпечити адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища. В такому випадку схильність реалізується захворюванням. Важливо підкреслити, що схильність не означає фатального розвитку захворювання. У той же час, успішна терапія вже розвиненого захворювання не усуває схильність.