Вірогідність зараження ВІЛ при одноразовому незахищеному контакті

Щоб зрозуміти, яка ймовірність зараження ВІЛ при одноразовому незахищеному контакті, необхідно розібратися, як передається і як не передається вірусний імунодефіцит людини. Слід знати, що існує три основні шляхи передачі ВІЛ.

По-перше, через кров. Це може статися під час трансфузійної терапії, при введенні ліків або наркотиків використаним хворою людиною шприцом. Також при зіткненні ранової поверхні зараження відбувається у 100% випадків.

По-друге, статевий шлях інфікування. Такий спосіб є найбільш поширеним. Вірогідність зараження ВІЛ при одноразовому незахищеному контакті залежить від багатьох факторів. Використання презерватива значно мінімізує ризик передачі інфекції. За даними дослідження стало відомо, що вірус може просочуватися крізь латекс. Ризик зростає, якщо застосовувати тонкі неякісні вироби.

Також важливо знати, що жінка ризикує в 3 рази більше, ніж чоловік, так як усмоктувальна поверхня піхви більше, ніж в члені. Ризик зростає при попаданні сперми в піхву, при наявності травми (в тому числі, ерозія шийки матки), під час менструальних кровотеч, при наявності супутнього венеричного захворювання.

Оральний сексуальний контакт може призвести до зараження, якщо є порушення цілісності слизової рота або насіннєва рідина потрапила в рот.

Анальний секс найбільш небезпечний варіант, так як практично завжди пов’язаний з утворенням мікротріщин ануса і прямої кишки. Тому ймовірність зараження ВІЛ навіть при одноразовому подібному незахищеному контакті дуже висока.

По-третє, під час вагітності і пологів. При цьому якщо інфікована мама отримує відповідне лікування і знаходиться під постійним лікарським наглядом, ризик зараження малюка знижується до 1%. У 20 випадках з 100 під час лактації відбувається передача вірусу від матері до дитини, тому у разі позитивного аналізу, рекомендується штучне вигодовування.

За середньостатистичними даними в процентному співвідношенні картина шляхів поширення ВІЛ виглядає наступним чином:

• Зараження під час статевого акту 70-80%.
• Інфікування серед ін’єкційних наркоманів 5-10%.
• Від хворої мами під час вагітності та лактації 5-10%.
• Під час переливання крові 3-5%.
• Персонал ЛПЗ при контакті з пацієнтами 0,01%.

Шанс зараження ВІЛ при одноразовому незахищеному контакті такий же, як і за кількох. Все залежить не від кратності, а від виду сексу, статі та наявності обтяжуючих факторів. Наприклад, попадання інфікованої сперми в піхву під час місячних істотно збільшує ризики. Тому використання презерватива обов’язково, а в разі незахищеною випадкової зв’язку необхідна постконтактна профілактика і консультація у фахівця.

Ризик зараження ВІЛ та фактори, що підвищують цю ймовірність

Ризик зараження залежить від безлічі факторів, і в першу чергу від шляху передачі. Найнижча ймовірність інфікування в медичних працівників (менше 0,01%). При дотриманні всіх правил безпеки навіть безпосередній контакт з хворими не несе потенційної загрози.

Найбільший відсоток заражень зберігається при незахищеному статевому акті. Причому жінка схильна небезпеки в 3 рази більше, ніж її партнер. Це пов’язано з фізіологічними особливостями, так як через поверхню піхви в організм разом зі спермою потрапляє велика кількість вірусів. Ризик зараження зростає під час дефлорації, при наявності мікротравм на шкірі та слизовій статевих органах, а також наявність ерозії шийки матки. Значно збільшується можливість проникнення вірусу в організм при супутніх захворюваннях ППП, так як ці недуги викликають запалення слизової оболонки статевих органів, виразки та інші пошкодження.

В тканині викидається величезна кількість лімфоцитів, зокрема т-4, які є мішенню для вірусів імунодефіциту. Після контакту з ВІЛ — інфікованим, людина вже через 10 годин ставати джерелом і розповсюджувачем вірусів. Діагностика ставати результативною мінімум через три місяці після підозрілого контакту, повторні аналізи необхідно здати через 6 і 12 місяців після нього. На другому місці ризику зараження на Снід або ВІЛ-інфекцією знаходиться укол, зараженою голкою. Зазвичай таке трапляється під час інфузійної терапії або під час введення наркотиків.

Вірогідність зараження ВІЛ у чоловіків

Вірогідність зараження ВІЛ у чоловіків при традиційному статевому акті в кілька разів нижче, ніж у жінок. Якщо інфікування все-таки відбулося, то через кілька тижнів, після потрапляння вірусу в організм спостерігається погіршення самопочуття, яке нагадує симптоми застуди.

З’являється субфебрилітет, больові відчуття і першіння в горлі, збільшення і запалення пахових та пахвових лімфовузлів. Потім інфекція переходить у латентну стадію на кілька місяців або років. Тривалість цього періоду залежить від способу життя та стану імунної системи хворого. Під час прихованої стадії можуть почастішати ГРЗ, загостритися грибкові інфекції, нагноюватися і довго не гоїтися невеликі пошкодження шкіри. Такі ознаки мають послужити приводом для звернення до лікаря.

Перші ознаки захворювання у жінок:

1. Безпричинне, різке підвищення температури до 40 градусів, яка не збивається тиждень і більше.
2. Головний біль, астенія, підвищена пітливість, лимфопатия.
3. Зниження або відсутність апетиту, диспепсія.
4. Порушення менструального циклу, біль під час місячних, рясні піхвові виділення слизові.

Незважаючи на те, що ймовірність зараження ВІЛ-інфекцією у чоловіків, трохи нижче, ніж у жінок, і тим і іншим слід пам’ятати про методи профілактики цієї небезпечної недуги. Планова фармако-профілактика рекомендується особам з негативним ВІЛ-статусом, але пов’язаних з підвищеним ризиком інфікування (гомосексуалісти, які не мають постійного партнера; працівників секс-індустрії).

Профілактика спрямована на запобігання розвитку ВІЛ інфекції і являє собою щоденне вживання противірусних препаратів. Для підвищення ефективності, метод потрібно використовувати в комбінації з презервативами. З цією метою застосовуються комбінації 2-х або 3-х противірусних засобів, а саме інгібітори злиття, зворотної транскриптази і протеази.

Екстрена профілактика являє собою короткий курс вживання противірусних препаратів після незахищеного статевого контакту з ВІЛ-інфікованим чи при підозрі на неї, а також контакті із зараженою кров’ю, насіннєвий рідиною або медичним інструментарієм. Профілактику необхідно розпочати протягом 12 годин після статевого акту. Допускається відстрочка в 24 години, але не пізніше 72 годин. Мінімальний профілактичний курс становить 28 днів.