Виховання волі
«…Парі укладено — парі, що я не закричу і не отдерну руку, якщо Ромашка полоснет мене по пальцях складаним ножем. Це — випробування волі. Згідно з «правилами для розвитку волі», я повинен навчитися «не виказувати своїх почуттів зовнішньо». Кожен вечір я повторюю ці правила, і ось нарешті зручний випадок. Я перевіряю себе…
— Ріж, — кажу я Ромашці.
І цей негідник холоднокровно ріже мені палець складаним ножем. Я не кричу, але мимоволі отдергиваю руку і програю парі».
Так Саня з «Двох капітанів» Веніаміна Каверіна розповідає про свою спробі зміцнити волю. Подібними, часом і ще більш безглуздими, а інколи і небезпечними заходами, на кшталт ходьби по карнизах і стрибків з вікон другого поверху, дехто з молоді також прагне «зміцнювати волю».
Волю можна і потрібно зміцнювати, виховуючи у себе прагнення, незважаючи ні на які труднощі, досягати поставленої розумної мети. Тоді і тренування волі буде приносити користь. Трохи далі Саня вірно говорить про це:
«Але зате я навчився «порядок денний визначати з ранку» — і дотримуюся цього правила все моє життя.
Що стосується головного правила: «пам’ятати мету свого існування», — то мені не доводиться дуже часто повторювати його, тому що ця мета була мені зрозуміла вже в ті роки…
…Скоро сім. Пора вставати — я дав собі слово вставати до дзвінка. Навшпиньках я біжу до умивальника і роблю гімнастику перед відкритим вікном. Холодно, сніжинки залітають у вікно, крутяться, падають на плечі, тануть. Я вмиваюся до пояса, і за книгу…»
Все те, що Саня робив, домагаючись поставленої мети, зміцнювало його волю. Саме із-за цієї його цілеспрямованості книгу про двох капітанів так любить наша молодь.
«Боротися і шукати, знайти і не здаватися».