Вилучення комплексу органів з трупа

Жодною мірою не ставлячи під сумнів важливість і корисність подальших досліджень на ізольованих серцево-легеневих і серцево-вісцеральних препаратах, ми повинні дуже стримано оцінювати перспективність клінічного застосування таких способів збереження органів.

Численні складності технічного, морально-етичного та правового характеру, пов’язані з вилученням комплексу органів з трупа і їх пожвавленням, труднощі в управлінні диханням, кровообігом і підтримці кислотно-лужної рівноваги, ускладнення, пов’язані з денатурацією крові, і багато іншого навряд чи окупають той ефект, який може бути отриманий за допомогою доступних і простих методик. Інше, більш серйозне заперечення полягає в тому, що впровадження в практику трансплантології таких методів неминуче призведе до виникнення конфліктних ситуацій та у ряді випадків увійде в суперечність з існуючими лікарсько-етичними і правовими нормами.

Правомірне питання: навіщо витягувати такий комплекс із трупа, якщо такий же або навіть кращий ефект можна отримати, зберігаючи орган у трупі, тим більше, що в останньому випадку збереження органу цілком закономірно розглядати як продовження реанімаційних заходів? Якщо припустити, що якась мізерна частка відсотка з числа померлих і може бути використана в якості джерела отримання серцево-легеневих або серцево-вісцеральних комплексів, то принаймні несерйозно розраховувати на такі методи збереження органів, як придатні для використання у повсякденній практиці.