Внутрішньочерепний тиск і способи лікування
Для початку необхідно розуміти принципову відмінність артеріального тиску, яке супроводжується головними болями і внутрішньочерепного, яке, на думку багатьох лікарів, також може супроводжуватися головним болем.
Артеріальний тиск-це тиск, який кров впливає на стінки кровоносних судин. Страждають цією недугою найчастіше люди з проблемами серця, при тахікардії, коли пульс прискорюється, кров починає рухатися по судинах з більшою швидкістю, і, відповідно, надаючи більший тиск. Стан це небезпечне і вимагає однозначної лікування і спостереження.
Внутрішньочерепний тиск це рух спинномозкової рідини в порожнинах мозку. Воно є завжди, проте виміряти його в звичайних умовах не представляється можливим. Підвищення внутрішньочерепного тиску обумовлено надмірним утворенням спинномозкової рідини.
Все більшу частоту виявлень клінічних симптомів внутрішньочерепного тиску відзначають на території країн СНД. Практично 50% дітей мають в анамнезі стан як ВЧТ (внутрішньочерепний тиск). Однак, за межами цих країн така частота не реєструється.
Суть полягає в тому, що підходи до діагностування даного стану принципово різні. Внутрішньочерепна гіпертензія, а саме підвищення внутрішньочерепного тиску присутній у вкрай незначних станах, і ці стани досить важкі. Для того, щоб внутрішньочерепна гіпертензія утворилася потрібно, щоб були пошкоджені принципово важливі структури головного мозку, це або внутрішньомозкові інфекції або, наприклад, інсульт.
Також існує вроджене захворювання, таке як гідроцефальний синдром. Цей стан фіксується вже після народження, і придбаними в процесі життя бути не може. Надмірна кількість спинномозкової рідини тисне на відділи мозку, викликаючи при цьому велику кількість різних симптомів. Як правило, це захворювання лікується хірургічним шляхом.
Внутрішньочерепний тиск це завжди лише ознака того чи іншого стану або захворювання. Самостійним явищем воно бути не може. Завжди є причина і її треба шукати і усувати. Важливо розуміти, що з підвищеним внутрішньочерепним тиском людина не може нормально функціонувати і пересуватися в громадських місцях.
Також важливо розуміти, якщо пацієнту лікар невропатолог на прийомі в поліклініці озвучив діагноз «внутрішньочерепний тиск», то це привід відвідати іншого лікаря, оскільки самостійно прийти в поліклініку на прийом з внутрішньочерепною гіпертензією практично неможливо.
Сьогодні, для діагностування даного стану існує два достовірних методу. Спінальна пункція та пункція шлуночків мозку. Більш достовірних і головне, доступних методів для визначення наявності внутрішньочерепного тиску немає.
Дуже часто лікарі застосовують непрямі методи, такі як ультразвукове дослідження головного мозку у дітей або электроэнцефалографию. Дані методи не є достовірними, а дають можливість лише припустити наявність тиску в головному мозку і продовжити подальше обстеження. Однак багатьма лікарями це приймається як остаточний варіант.
Сьогодні вивчено безліч неврологічних діагнозів, особливо у дітей. Діагнози ці або стану, як правило, пов’язані з віковою незрілістю нервової системи, яка з плином часу формується до кінця і небажані прояви самі собою зникають.
У багатьох випадках лікар невропатолог посилається на внутрішньочерепний тиск, якщо клінічні симптоми хоч трохи схожі з цим станом і тим більше, якщо на УЗД головного мозку відзначається підвищена пульсація. Однак це не так. Варто більш детально розібратися у скаргах і провести більш ретельне обстеження перш ніж приймати медикаментозні препарати для зниження внутрішньочерепного тиску.
Лікування істинного підвищеного внутрішньочерепного тиску завжди здійснюється в умовах стаціонару і найчастіше хірургічним шляхом. Медикаментозно знизити гіпертензію практично неможливо. В першу чергу, необхідно усунути причину. Причини завжди серйозні і важкі.
Тому, говорити про повсюдне явище внутрішньочерепного тиску не варто, особливо в амбулаторних умовах та у маленьких дітей.