Абсцес: види, причини і лікування

Абсцесом називають запальні процеси різної етіології, характерною особливістю яких є утворення своєрідної мембрани («мішка»), що обмежує поширення інфекції.

Види

Найчастіше, згадуючи абсцес, мають на увазі його зовнішню форму. Зовнішні фурункули зустрічаються досить часто і багато воліють лікувати його амбулаторно або зовсім обходитися народними засобами. Абсцеси даного типу з’являються в шкірі, дермі або верхніх шарах м’язової тканини. У той же час існують і більш складні форми даного захворювання:

• легеневий,
• паратонзіллярний,
• мозку та ін

В окремий вид виділяють постін’єкційні абсцеси, викликані порушенням стерильності під час виконання медичних процедур.

Причини виникнення

Причиною виникнення є активність хвороботворних мікроорганізмів. Більшість з них присутня в організмі здорової людини, але їх активність обмежується корисною мікрофлорою і роботою імунної системи. При збільшенні кількості патогенних бактерій або зниженні імунітету виникає ймовірність виникнення абсцесів. Хвороботворні бактерії можуть потрапляти в тканини і ззовні. Так він виникає після уколу або травми (садна, подряпини тощо).

Перш, ніж лікувати, важливо визначити тип бактерій, які стали причиною його виникнення.

• Найчастіше запальний процес викликає золотистий стафілокок. Складність лікування збільшується із-за нечутливості багатьох підгруп даного типу бактерій до поширеним і широко застосовуваних антибіотиків. Стафілококові збудники характерні для абсцесів, що утворюються у верхній частині тіла.
• Нерідко абсцеси нижньої частини тіла викликає один з компонентів мікрофлори товстого кишечника – Proteus mirabilis. Оскільки ці мікроорганізми зазвичай не живуть на шкірі, поверхневі абсцеси, викликані діяльністю Proteus mirabilis, – наслідок порушення правил гігієни.
• Кишкова паличка, корисний і необхідний мікроорганізм, може стати небезпечною при значних порушеннях імунної системи, у тому числі – ставати причиною виникнення.

Стадії

При попаданні хвороботворних мікроорганізмів в тканини, починається запальний процес. Захищаючись від поширення інфекції, організм формує мембрану, що обмежує вогнище, в результаті чого утворюється щільний болючий вузол. Тканини в місці дії бактерій «розплавляються, що супроводжується гострим болем і підвищенням температури. За міру «назрівання» вузол розм’якшується. В ньому утворюються гнійні маси. При відсутності хірургічного втручання завершальним етапом стає мимовільний розрив тканин з виходом гною. Якщо не з’являється ускладнень (наприклад, повторного інфікування), пошкоджені тканини рубцюються.

Лікування

Це хірургічне захворювання. За винятком дуже дрібних запалень на поверхневих тканинах переважно висічення вогнища інфекції. Незалежно від місця знаходження запального процесу при оперативному втручанні капсула з гноєм розкривається і ретельно вичищається. В цей час береться проба на посів для визначення збудника захворювання. Лікування антибіотиками призначають з урахуванням чутливості виявленого збудника до препаратів. При абсцесах внутрішніх органів (легень, печінки та ін) антибіотик поміщають в звільнилася після очищення від гною порожнину.

Лікування після хірургічного втручання може бути амбулаторним або стаціонарним. Крім курсу антибіотиків воно включає повноцінне харчування, вітамінні курси, при необхідності – прийом імуномодуляторів, переливання препаратів крові.

Небезпека

Несвоєчасне або неправильне лікування небезпечно виникненням ускладнень.

• При мимовільному розтині капсули з розривом тканини гнійна маса може дренироваться не повністю. В результаті запальний процес переходить у хронічну форму.
• При недостатній старанності очищення гнійної капсули на її місці може утворитися свищ.
• Особливу небезпеку представляють абсцеси внутрішніх органів. При відсутності хірургічного втручання мимовільне дренування гнійної маси призводить до поширення інфекції.