Апарат штучного кровообігу
Аналогічні камери, як з теплообмінниками, так і без них, описані і вітчизняними авторами (Ю. М. Лопухін, 1969; В. А. Лопаткин, 1969; Р. А. Асоян, В. Кочергін, 1970; К. М. Лісіцин та ін, 1970; Б. А. Петров та ін, 1970).
Більшість дослідників, які виконували підключення нирки до артериовенозному шунту, вважають, що променева артерія нездатна забезпечити адекватність ниркової гемодинаміки, оскільки величина кровотоку через променеву артерію в 4-6 разів менше кровотоку в нирковій артерії. В експерименті для усунення виникає кисневого дефіциту, як правило, використовуються більш великі судини – стегнові, або шийні. У клініці здійснювати подібні операції небезпечно із-за тяжкості стану хворих.
У пошуках методу підвищення ефективності, екстракорпоральної перфузії нирки нами були проведені вимірювання об’ємної швидкості кровотоку в шунті у хворих з постійним артеріовенозних шунтом. Встановлено, що об’ємна швидкість кровотоку в шунті для людини середнього зросту вагою близько 70 кг становить 600 мл/хв, тобто з променевої артерії людини при відсутності периферичного опору випливає (у повітря) стільки крові, скільки протікає її через одну нирку людини у хвилину. Звідси був зроблений висновок: якщо при перфузії нирки з променевої артерії роботу з подолання опору її резистивних судин перекласти на зовнішній насос, то рівень кровотоку в нирці прийде у відповідність з необхідними умовами оксигенації. Такий насос повинен мати ударний викид не менше 7-10 мл і встановлюватися між променевою артерією і канюлею, направляє кров до ниркової артерії.