Атопічний дерматит: чому виникає, як проявляється і як лікувати?

Атопічний дерматит – захворювання, яке найчастіше розвивається до дванадцятирічного віку. Ризик виникнення хвороби в перший рік життя складає до 80%, а вже в підлітковому віці ймовірність розвитку становить 90%.

Якщо члени сім’ї страждають на бронхіальну астму та/або різними видами дерматитів, то у дитини ймовірність розвитку атопічного дерматиту становить 50%. У випадках, коли захворювання діагностується у обох батьків, ризик появи хвороби у дитини становитиме 80%. Головним симптомом захворювання є нестерпний свербіж. Лікування застосовується комплексне.

1

Атопічний дерматит і причини його розвитку

Атопічний дерматит (також званий дифузним нейродермітом) є хронічним запальним шкірним захворюванням, мають алергічну природу виникнення. Схильність до атопічного дерматиту, як і до багатьох інших атопічних захворювань (бронхіальна астма, алергічний риніт та інші), визначається спадковістю. Найчастіше при постановці даного діагнозу у хворого виявляються випадки подібного захворювання серед родичів.

У переважної більшості пацієнтів хвороба починає розвиватися до досягнення дванадцятирічного віку. У людей зрілого віку ризик виникнення атопічного дерматиту дуже малий.

Відсутність системи лікування викликає перебіг хвороби роками, при цьому чергуються періоди ремісії і загострення. Причини розвитку атопічного дерматиту:

• Генетична схильність. Провідна роль у розвитку захворювання належить спадковості, яка визначає підвищену чутливість до різних речовин-алергенів. Алергени порушують захисну функцію шкірних покривів і викликають реакцію. Алергічна сприйнятливість може бути настільки сильною, що реакція виникає при першому контакті з алергеном негайно. Представники однієї сім’ї мають високий рівень спадкової передачі атопічного дерматиту. Генетична схильність до захворювання частіше передається по лінії матері. Найбільш ймовірно, що хвороба дасть про себе знати в перші п’ять років життя дитини. Велика частина людей, що страждали дифузним нейродермітом в дитинстві, в дорослому віці хворіють їм в тій чи іншій мірі. Наявність у людини такого захворювання може стати причиною розвитку алергії та/або бронхіальної астми.
• Несприятлива екологічна обстановка. На даний момент відбувається сильне забруднення навколишнього середовища – води і повітря. Речовини, здатні викликати алергічні реакції, що розвиваються, мутують і стають більш агресивними. Під впливом негативних умов навколишнього світу реакція на алергени стає все більш імовірною.
• Неправильне харчування. Вживання фастфуду, консервантів, штучних продуктів харчування, м’яса, в якому містяться гормони та/або антибіотики, також може спровокувати зниження бар’єрних функцій шкірних покривів людини.
• Лікарсько-стійкі інфекційні захворювання. Зростає кількість інфекцій, які важко піддаються лікуванню, ослаблюючи захисні сили організму в цілому.
• Стреси і надмірне психоемоційне навантаження. Несприятливий вплив на імунітет надають регулярні психоемоційні навантаження і часті стреси. Організм не встигає справлятися з негативними психологічними реакціями, при цьому імунітет стає слабким, опірність до алергенів знижується.
• Відсутність достатніх фізичних навантажень на свіжому повітрі. Ослаблення захисних сил організму сприяє тривале перебування в приміщенні, за комп’ютером. Недолік прогулянок на свіжому повітрі впливає на людину негативно.
• Прості алергени. Викликати атопічний дерматит можуть найпростіші алергени, що оточують хворого в повсякденному житті. Це і домашній пил, шерсть домашніх тварин і речовини, що містяться в їх кормі, підстилках та інші.
• Лікарські препарати. Сильнодіючі медикаменти (антибіотики, вітамінні комплекси, анестетики) можуть викликати сильну алергічну реакцію при підвищеній чутливості.

2

Симптоматика

Мають місце самовільні випадки лікування від атопічного дерматиту у пацієнта у міру його дорослішання. Хвороба часто відступає у хлопчиків в період статевого дозрівання та у дівчат після початку статевого життя або під час вагітності. Але навіть у цьому випадку шкіра видужали людей залишається чутливою до подразників. Роздратування локалізуються в складках на тілі: на ліктях, кистях рук, під колінами, на обличчі, шиї, навколо очей і на лобі, спині і плечах. Ймовірно розтріскування шкіри на ступнях і долонях.

Основними ознаками атопічного дерматиту є:

• Бляшки, папули. Полущені бляшки і папули без певного місця утворення найчастіше проявляються при дифузному нейродерміті у літніх людей. Найбільш поширеним місцем появи утворень стають руки. У зрілому віці шкірні покриви при такому захворюванні сухі, вкриті висипом.
• Свербіж. Постійний сильний свербіж провокує пацієнта розчісувати місця ураження, що небезпечно зараження вторинною інфекцією (стафілококовою або стрептококовою).
• Мокнутие. В області ураження шкіри захворюванням, крім сухості, лущення і свербіння, можуть виникати бульбашки, які лопаються, утворюючи мокнутие. Ділянки, які зазнали розвитку мокнутия, з часом підсихають, на їх місці утворюються жовтувато-грубі скоринки.
• Розвиток супутніх захворювань. В деяких випадках симптоми атопічного дерматиту є кон’юнктивіти, кропив’янка, дерматити на сосках грудей, хейлиты (запалення слизової оболонки або червоної кайми губ). При тривалому використанні гормональних препаратів може розвинутися гіпокортицизм (захворювання, при якому відбувається пригнічення функції надниркових залоз), пацієнт відчуває загальну слабкість, підвищену стомлюваність, відбувається втрата ваги.
• Потовщення шкіри, посилення шкірного малюнка. У міру розвитку захворювання відбувається потовщення шкірної поверхні (lichenification), на деяких ділянках шкіри малюнок стає більш вираженим. Часто відбувається пігментація шкіри повік – вони стають більш темними. На шкірі утворюються тріщини, особливо на п’ятах і долонях.

Для хронічної форми атопічного дерматиту характерно прояв таких симптомів:

• Моргана. Численні зморшки, розташовані на нижніх століттях у дітей.
• “Хутряної шапки”. Даний ознака характеризується ослабленням і поредением волосся на потиличній частині голови.
• “Полірованих нігтів”. Нігті набувають яскраво виражений блиск. Краї нігтів сточені з-за постійного розчісування.
• “Зимової стопи”. Набрякання підошов ніг, гіперемія шкіри на п’ятах (збільшення кровотоку, в результаті чого відбувається сильне постійне почервоніння шкіри). Виникає лущення і утворюються тріщини.

3

Стадії розвитку

У розвитку захворювання виділяють кілька фаз (стадій) розвитку, в залежності від віку хворого:

1. 1. Дитяча. Ця фаза протікає від 0 до 1,5 років дитини.
2. 2. Дитяча. Обіймає період від 1,5 років до пубертатного періоду.
3. 3. Доросла. Стадія розвитку хвороби від підліткового віку і старше.

Для малюкової стадій розвитку дифузного нейродерміту характерне утворення на шкірних покривах особи, сідниць, кінцівок ділянок аномального почервоніння шкіри (еритема), що набувають яскраво-рожевий колір. На тлі еритема розвиваються бульбашки, утворюється мокнутие і згодом скоринки.

Доросла стадія розвитку хвороби характеризується утворенням еритема блідо-рожевого кольору з яскраво вираженим шкірним малюнком. Утворюються висипання. Розташовується висип в основному на згинах ліктів, в підколінних западинах, на обличчі і шиї. Шкіра стає грубою, жорсткою з лущенням.

4

Діагностика

Обстеження починається з огляду пацієнта лікарем, збору анамнезу, вислуховування скарг хворого. На підставі первинної консультації можна поставити попередній діагноз, але для остаточного й точного діагнозу цього захворювання необхідно проведення лабораторної діагностики:

1. 1. Виявлення речовин-алергенів за допомогою шкірних проб: скаріфікаціонних (через подряпину), внутрішньошкірних. Визначення алергену може відбуватися шляхом взяття провокаційної проби (через слизову оболонку носа і/або очей).
2. 2. Загальний і біохімічний аналізи крові. Беруть кров на еозинофілію, роблять протеинограмму, імунограму, аналіз крові на визначення виду алергену (харчового, кліщового, пыльцевого, грибкового і інших).
3. 3. Загальний аналіз сечі.
4. 4. Різні аналізи калу. Бактеріологічний аналіз на дисбактеріоз, гельмінтоз. Проводиться копрограма мікроскопічних, фізичних і хімічних характеристик калу.
5. 5. Гістологічні дослідження. Лабораторні дослідження уражених тканин. Виявляють: акантоз (пігментація в шкірних складках); паракератоз (збої в процесах зроговіння шкіри); гіперкератоз (утворення лусочок на шкірі); спонгиоз (набряклість).

Так як дифузний нейродерміт часто супроводжується супутніми захворюваннями, для більш точної діагностики необхідна консультація з такими фахівцями, як:

• алерголог;
• гастроентеролог;
• терапевт або педіатр;
• ендокринолог;
• психоневролог;
• отоларинголог.

5

Лікування

Терапія атопічного дерматиту проводиться в залежності від віку, вираженості клінічної картини, наявності супутніх захворювань.

Цілями лікування є:

• усунення алергену;
• десенсибілізація організму;
• зняття свербіння;
• очищення організму;
• купірування запальних процесів;
• терапія супутніх патологій;
• проведення профілактичних заходів по запобіганню рецидивів захворювання;
• лікування ускладнень.

Кожному пацієнту, який страждає на атопічний дерматит, призначається строго індивідуальна комплексна терапія, яка включає в себе медикаментозне лікування різними групами лікарських препаратів:

• Антигістамінні засоби. Таблетки від алергії, які знімають головний симптом захворювання – свербіж. До даної групи ліків належать: Супрастин, Кларитин, Зіртек, Цетрин, Телфаст. Всі зазначені препарати не викликають звикання, але зазвичай їх призначають курсами по одному-двох місяців з подальшою заміною препарату. Деякі з цих коштів мають легкий седативний ефект, тому приймати їх слід перед сном, у святкові і вихідні дні, і в дні, коли не планується водіння автомобіля.
• Гормональні креми та мазі. Такі засоби надають швидке протизапальну і протиалергічну дію, але їх тривале застосування небезпечно для здоров’я. До таких засобів відносять: Элоком, Целестодерм, Акридерм та інші.
• Негормональні мазі. Ефективність нижче, ніж у гормональних, але такі мазі можна використовувати тривалий час. До негормональних мазей відносяться: Протопик, Эплан, Фенистил, Нафтадерм, Элидел, Видестим та інші.
• Антисептики. Уражені ділянки шкіри необхідно обробляти антисептичними засобами, щоб лікувати вторинні інфекції: Фукарцин, Зелений биллиантовый розчин, Метиленовий синій.
• Протимікробні мазі. Засоби цієї групи призначаються лікарем при проникненні і розвитку вторинної інфекції: эритромициновая мазь, линкомициновая мазь, Целестодерм та інші.
• Антибіотики. Потрібні для придушення інфекції, часто застосовуються в комплексі з антибактеріальними мазями: Доксициклін, Ровамицин, Зитролид, Сумамед, Еритроміцин та інші.
• Пробіотики і ферментні препарати. У більшості випадків розвиток атопічного дерматиту супроводжується дисбактеріозом кишечника. Для відновлення нормальної мікрофлори застосовуються такі ліки, як Біфідумбактерин, Лактобактерин, Аципол, Лінекс, Імунно, РиоФлора та інші. Проблеми з травленням при даному захворюванні можуть бути спровоковані порушенням функцій підшлункової залози, в цьому випадку призначаються ферментні ліки: Мезим, Панкреатин, Креон.
• Антимикотические препарати та протигрибкові засоби. Уражені ділянки можуть бути заражені грибками. Для профілактики і усунення зараження застосовують препарати цієї групи. Вони мають протизапальну дію. До даних засобів відносяться: креми і мазі (Пимафукорт, Тридерм, Акридерм, Бактробан та інші), антимикотические таблетки (Пімафуцин, Тербінафін та інші).
• Заспокійливі засоби. Причиною розвитку хвороби можуть бути і стреси, і важке психосоматичний стан людини, тому можуть призначатися препарати, що володіють заспокійливим впливом: Новопассит, Гліцин, Валеріана, Пустирник, Персен та інші.
• Антигерпетические ліки. Іноді до атопічного дерматиту приєднується герпетична інфекція. Застосовують місцеві противірусні засоби: Ацикловір, Фамвир та інші.

6

Дієта

Корекція харчування і дотримання дієти допоможе помітно поліпшити стан, знизити ймовірність рецидиву.

Дієта при дифузному нейродерміті передбачає виключення з раціону всіх алергенів. Незалежно від індивідуальної переносимості, виключається коров’яче молоко і яйця.

Гіпоалергенна дієта передбачає усунення з меню наступних продуктів:

• смажене м’ясо і риба;
• наваристі бульйони (м’ясні та рибні);
• овочі;
• какао і шоколад;
• цитрусові фрукти;
• суниця;
• диня;
• мед;
• горіхи;
• гриби;
• обмеження у вживанні солі;
• ікра;
• продукти, що містять консерванти (копченості, прянощі, консерви ).

Обов’язковими до вживання стають рослинні олії (соняшникова, кукурудзяна, соєва, оливкова та інші).

Уважне ставлення до свого здоров’я та дотримання рекомендацій лікаря допоможе знизити кількість рецидивів хвороби, продовжити періоди ремісії на роки і поліпшити якість життя.