Червоний вовчак: види, симптоми і методи лікування
Вовчак – це захворювання, що відноситься до дерматологічним, але в деяких випадках можливе ураження і внутрішніх органів. Червоним вовчаком страждають в основному молоді жінки. Основний механізм розвитку хвороби – вироблення антитіл до власних тканин.
Захворювання має невелику поширеність – страждає близько 0,3% населення. Клінічна картина досить різноманітна. Лікування проводять дерматологи і ревматологи.
1
Симптоми хвороби
Клінічна картина вовчака пов’язана з її причиною виникнення. В результаті аутоімунних процесів відбувається ураження сполучної тканини організму – в шкірі, м’язах, зв’язках, внутрішніх органах. Найбільш виражені зміни спостерігаються в шкірі.
Спочатку червоний вовчак протікає тільки з місцевими проявами. З часом практично в усіх випадках спостерігається перехід в системну форму з ураженням внутрішніх органів.
1.1
Шкірна форма
Цей варіант хвороби носить назву дискоїдний вовчак. Початок захворювання реєструється у весняно-літній період. Провокують появу висипань інсоляція, механічне травмування шкіри. Уражається шкіра обличчя та верхньої половини тулуба. Вогнища ураження представлені великими плямами лілового кольору.
Дисемінована вовчак відрізняється лише більшою поширеністю ураження і різноманіттям клінічних форм.
Таблиця. Форми шкірних уражень при вовчаку.
| Форма | Прояви |
| Відцентрова еритема | Єдиним шкірним проявом стає яскраве обмежене почервоніння. Розташовується воно на обличчі або шиї. Супутніми симптомами є помірне підвищення температури, біль у м’язах та суглобах |
| Вовчак Ирганга | Висипання представлені великими вузлами, розташованими глибоко в шкірі. Уражаються в основному кінцівки. Вузли існують протягом тривалого часу, після їх розсмоктування залишаються глибокі рубцеві зміни |
| Пухлинна | В більшості випадків є одиничний вогнище ураження, представлений великим вузлом багряного кольору. Поверхня його вкрита дрібними рубчиками |
| Ерозивно-виразкова | Вогнища ураження локалізуються в області червоної облямівки губ, на слизовій ротової порожнини. Тут утворюються множинні ерозії і виразки, при дотиках кровоточать. При загоєнні покриваються корочками. Пацієнти відзначають виражене печіння і болючість, що порушує прийом їжі і розмова |
Захворювання протікає в три стадії.
- 1. Еритематозна. Характеризується появою великих, чітко окреслених плям лілового кольору. При розташуванні на обличчі утворюють специфічну метелика.
- 2. Інфільтративна. Підстава плям ущільнюється, на їх поверхні з’являються лусочки. Вони сидять досить щільно, при відділенні на внутрішній поверхні луски залишається шипиків. При натисканні на пляму відзначається болючість.
- 3. Атрофічна. У центрі вогнища починається витончення шкіри і утворення рубців. При ураженні волосистої частини голови формується стійке облисіння.
1.2
Системна форма
Системний вовчак, або люпус, являє собою важке аутоімунне захворювання з ураженням не тільки шкіри, але і внутрішніх органів. Початковими симптомами є слабкість, субфебрильна температура, ломота в кістках і м’язах.
У 85% хворих є ознаки ураження шкіри:
- еритема на обличчі за типом метелики;
- папули і бляшки на кінцівках;
- везикулярные висипання;
- телеангіектазії;
- сухість і лущення шкіри;
- ламкість волосся і нігтів;
- хейліт – запалення червоної облямівки губ;
- ерозії на слизовій рота і носа.
Ураження внутрішніх органів досить різноманітні.
Таблиця. Системна патологія при червоному вовчаку.
| Уражені органи | Прояви |
| Кістки і суглоби | Ранкова скутість рухів, симетричне запалення дрібних суглобів рук і ніг, больовий синдром в одному або декількох великих суглобах, згинальні контрактури і асептичні некрози кісток |
| Легкі | Васкуліт із задишкою і сухим кашлем, плеврит, легенева гіпертензія |
| Серце | Перикардит, ендокардит, пороки серця |
| Травний тракт | Диспепсичні розлади, езофагіт, гастрит, збільшення печінки |
| Нирки | Гломерулонефрит |
Захворювання має три варіанти перебігу:
- 1. Гостре. Починається раптово, з високої лихоманки. Швидко розвивається поліартрит, з’являються рясні висипання на шкірі. У процес втягуються практично всі внутрішні органи. Тривалість захворювання складає 1-2 роки.
- 2. Підгострий. Симптоми проявляються поступово. Лихоманка в більшості випадків відсутня, суглобовий синдром помірний. Характерні тривалі ремісії. Генералізація процесу відбувається протягом декількох років.
- 3. Хронічне. Протягом багатьох років спостерігається тільки один симптом хвороби. Повільне прогресування та втягнення в процес внутрішніх органів.
Діагноз підтверджується виявленням у крові специфічних LE-клітин.
2
Лікування
Лікувальні заходи при червоному вовчаку проводяться у відповідності з формою і тяжкістю захворювання. Хвороба не заразна, тому ізолювати хворого немає необхідності. Лікувати вовчак можна в амбулаторних умовах. Стаціонарне лікування показане при важкому ураженні внутрішніх органів.
Медикаментозне лікування шкірної вовчака проводиться препаратами з групи аминохинолинов – Хлорохін, Делагіл, Плаквеніл. Ці ліки пригнічують активність імунної системи, мають фотозахисними властивостями, усувають запальний процес. Призначають їх циклами по 10 днів. Перерва між ними становить п’ять днів. Курс лікування триває 2-3 місяці. При ураженні печінки до лікування додають гепатопротектори.
В якості зовнішнього лікування застосовують мазі з вмістом кортикостероїдів. До них відносяться Флуцинар, Фторокорт. Мазі наносять перед сном на ділянки з висипом. При наявності великих вогнищ ураження їх обколюють суспензією гідрокортизону. Показано видалення вогнищ рідким азотом. Під час лікування необхідно захищати шкіру від дії сонячних променів.
Для лікування системної форми застосовуються різні групи лікарських засобів для зовнішнього та внутрішнього застосування.
- 1. Глюкокортикоїди – препарати вибору для лікування системного вовчака. Призначають їх при гострому і підгострому перебігу, а також при загостренні хронічної патології. Зазвичай застосовують два препарати – Преднізолон і Метипред. Вони володіють вираженою протизапальною і имунносупрессивным ефектом. Призначають їх по спеціальної схемою під контролем лікаря.
- 2. Цитостатики – Азатіоприн, Циклофосфамід. Мають протизапальну і имунносупрессивным дією. Призначають при тяжкому перебігу вовчака на тривалий прийом.
- 3. Амінохінолінові препарати – Делагіл, Плаквеніл. Показані при ураженні суглобів і нирок.
- 4. НПЗЗ – Ібупрофен, Диклофенак. Застосовуються при підгострому і хронічному перебігу захворювання з переважним ураженням суглобів.
При важкому перебігу хвороби, відсутності ефекту від глюкокортикоїдів і цитостатиків показано проведення плазмаферезу та гемосорбції.
В якості зовнішньої терапії застосовують кортикостероїдні мазі – Флуцинар, Целестодерм. Вогнища ураження обколюють суспензією гідрокортизону.
3
Висновок
Червоний вовчак має шкірні та системні прояви. Протікає гостро або хронічно, з різними ступенями тяжкості. Шкірні ураження мають велику різноманітність. При системній формі уражаються практично всі внутрішні органи.
Лікування тривале, з використанням різних груп лікарських препаратів. Приймають їх всередину і зовнішньо. Прогноз для життя при шкірній формі відносно сприятливий. При системному перебігу захворювання рано чи пізно відбувається важке ураження внутрішніх органів.