Дигітоксин

Неполярний СГ, добре розчиняється в жирах, але не розчиняється у воді. Практично повністю (95-100%) всмоктується в ШКТ. на 97% зв’язується з білками, метаболізується у печінці, близько 25% піддається кишково-печінковій циркуляції. Добова екскреція становить 7-15%, період напіввиведення — 5 днів. Збільшення кліренсу дигітоксину відзначається при одночасному призначенні з препаратами, що зв’язують його в ШКТ (холестирамін, активоване вугілля), а також з індукторами мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин та ін). Непрямі антикоагулянти, гепарин та клофібрат збільшують концентрацію препарату у сироватці, витісняючи його зі зв’язку з білками плазми.

Дигітоксин починає діяти через 2-3 години, максимальний ефект розвивається через 8-12 годин, триває до 2-3 тижнів. Велика тривалість дії препарату є причиною тривалого — до 14 днів — збереження симптомів інтоксикації. Тому дигітоксин рідше, ніж інші СГ, використовується в клінічній практиці, хоча має ряд переваг:

а) пропуск 1-2 підтримуючих доз не чинить істотного впливу на рівень дигіталізації;

в) при хронічної ПН не потрібно зниження дози препарату .

Важливо пам’ятати, що якщо терапія починалася з призначення строфантину або дигоксину, то при переведенні пацієнта на дигітоксин в перші 2 доби необхідно збільшити дозу у 2 рази, потім перейти на звичайні підтримуючі дози. Після проведення тривалої терапії дигітоксином, перш ніж перейти на лікування іншим СГ, необхідно зробити як мінімум 2-денну перерву.