Дихальна гімнастика за класичною системою

Дихальні вправи по класичній системі зазвичай виконуються у поєднанні зі звуковою гімнастикою. Кількість вправ буде залежати від самопочуття хворого та в середньому має становити 6-12 вправ з урахуванням звукової гімнастики і спеціальних дихальних вправ.

Звукові вправи слід виконувати на вимовляння різних голосних і приголосних звуків. На початковому етапі тренувань можна вимовляти голосні у, і, е, про. Надалі слід поступово використовувати такі приголосні, як ж, з, р, з, вже натренованим пацієнтам можна використовувати в гімнастиці ш і щ. В принципі, вибір звуків у більшості випадків залишається за самою людиною, і це скоріше справа смаку, ніж обов’язкова норма. На вдиху можна вимовляти м-м-м, на видиху – пфф. Вимовляння цих звуків викликає вібрацію голосових зв’язок, яка передається на трахею, бронхи, легкі, грудну клітку. Це добре допомагає для розслаблення спазмованих бронхів і бронхіол. При звуках п, т, до, ф розвивається найбільша сила повітряного струменя; при звуках б, г, д, в, з – середня; при звуках м, до, л, р – найменша. На видиху рекомендують вимовляти ричить звук р, тривалістю від 5-7 секунд у початку і до 25-30 секунд після тривалої тренування. Потім на видиху можна використовувати і такі звуки: бух, бат, бак, бех, бах, бррох, бррух, бррфх, дррох, дррфх та ін.

Між дихальними вправами з проговариванием звуку потрібно обов’язково робити невелику паузу – в 20-30 секунд.

                      Дуже важливо навчитися виконувати дихальні і звукові вправи автоматично, щоб у випадку розвитку нападу, можна було по інерції їх повторити, що допоможе розслабитися і можливо уникнути нападу.

При виконанні лікувальних вправ потрібно обов’язково робити паузи для відпочинку по 20-60 секунд в залежності від самопочуття. Дуже корисно також робити вдих через ніс, а після невеликої паузи видихнути повітря через відкритий рот і знову зробити більш подовжену паузу перед новим подихом.

При гарній підготовленості під час проведення дихальних вправ доцільно використовувати також і ходьбу, задіюючи тим самим нижні кінцівки. Вправи для верхніх кінцівок обов’язково треба координувати з диханням, намагаючись особливу увагу приділяти вправі на повний видих.