Хламідіоз у собак: фото, причини, симптоми і лікування

Багато вважають, що лікування тварин – проста задача, яка полягає у виведення глистів та бліх. Насправді ветеринари часто стикаються з куди більш серйозними проблемами, наприклад, хламідіоз у собак. Це захворювання має безліч проявів, заразно і важко диагностируемо.

Визначення захворювання

Хламідіоз – захворювання, викликане такими видами хламідій, як Chlamidofila psittaki і Chiamidofila abortus. Хвороба прогресує з року в рік, і сьогодні вже можна говорити про те, що збудників стає більше.

Причому деяких з них не можна віднести ні до вірусів, ні до бактеріями, так як вони не мають положення загальної кваліфікації. Захворювання вкрай небезпечно через те, що деякі його форми практично не піддаються лікуванню навіть найсильнішими антибіотиками останнього покоління.

Ще одна небезпека полягає в тому, що хламідії, які живуть в організмі молодої тварини, ніяк не виявляють себе. Собака з вигляду здорова і є рознощиком захворювання. Симптоматика проявиться лише тоді, коли імунна система почне слабшати під впливом інших інфекцій.

Не менш жахливо і те, що захворювання має найрізноманітніші ознаки.

Про наявність хламідій в організмі можуть говорити такі проблеми, як:

1. Кон’юнктивіт.
2. Аборти.
3. Порушення роботи шлунково-кишкового тракту.
4. Проблеми з верхніми дихальними шляхами і пр.

Багато цуценята страждають і хламидиозными артритами, які проявляються болем у кінцівках та підвищенням температури тіла до критичних позначок.

Встановити точний діагноз будинку неможливо, оскільки яких-небудь конкретних симптомів захворювання немає.

Варто згадати і про те, чи передається хламідіоз від собаки людині. Заразитися може кожен, причому люди не завжди дізнаються про це вчасно. Захворювання носить найчастіше потайний характер, з року в рік, погіршуючи загальний стан організму. У жінок явною ознакою є мимовільні аборти (викидні), чоловіки страждають генітальною формою, що полягає в ураженні сечостатевих органів.

Шляхи зараження

Хламідії надзвичайно стійкі до зовнішніх факторів, в тому числі до деяких дезінфікуючих засобів. Гинуть під дією високих температур (від 40 градусів). Характерна особливість небезпечних внутрішньоклітинних мікроорганізмів — стійкість до антибіотиків.

У зовнішнє середовище хламідії потрапляють з фекаліями, виділеннями з родових шляхів, абортованими плодами. Джерела поширення хламідіозу — бродячі тварини, гризуни, птахи.

Шляхи зараження собак хламідіозом:

• аліментарний (поїдання сирого м’яса і субпродуктів, кормів, інфікованих мікроорганізмами);
• генітальний (статевої) у результаті безладного спарювання;
• повітряно-крапельний (обнюхування заражених особин тощо);
• контактний;
• трансмісивний — за допомогою укусів кліщів та інших комах;
• внутрішньоутробний — від матері до плоду.

Захворіти може будь-який собака, незалежно від статі, віку, породної належності. Але у тварин з ослабленим імунітетом, що містяться в поганих умовах, в розплідниках, шанси інфікування дуже високі. У групі ризику — собаки, які живуть у сільській місцевості, вони хворіють частіше, ніж їх міські побратими.

Найбільш небезпечна хвороба протікає у цуценят, чия імунна система ще не сформована повністю, у літніх і виснажених псів.

Симптоми хламідіозу у собак

Головною небезпекою захворювання вважається відсутність якихось конкретних симптомів і можливість зараження людини. Хламідіоз Пситтаки вражає нервову систему, очі, печінку, органи дихання, шлунково-кишковий тракт.

Ознаки хламідіозу можуть ввести в оману тим, що вказують на ряд безлічі захворювань.

Хламідіоз може бути виражений:

• блефарити;
• анорексією;
• кон’юнктивітом;
• бронхопневмонией;
• ринітом;
• артрит;
• ентеритом;
• кератит та ін.

Якщо йде ураження вуха, то особа буде гнійний отит, приводить з часом тварина до глухоти. Хвороба часто починається з підйому температури.

Можна спостерігати і наявність численних ускладнень:

• поліневрит;
• парез кінцівок;
• іридоцикліт;
• міокардит;
• менінгоенцефаліт.

У разі ураження геніталій у суки розвиваються мимовільні аборти, безпліддя, ендометрит та вагініт.

Пси страждають від простатиту, гнійного баланопоститу, уретриту, пієлонефриту і циститу. Спостерігає свербіння і набряклість статевого органу.

Цуценята, заражені в момент народження, схильні до симптомів кон’юнктивіту, бронхопневмонії, циститів та ін. При важкому ураженні потомство не проживає і місяця.

У дорослих собак зустрічається хронічна форма, яка виражена періодичним катаром верхніх дихальних шляхів, втратою апетиту, переміжною кульгавістю, викиднями, уповільненим кон’юнктивітом.

На що варто звернути увагу в домашніх умовах

Оскільки хламідіоз є вкрай небезпечним для оточуючих, потрібно знати про те, що може бути його проявом.

Якщо ви помітили подібні ознаки, потрібно негайно звертатися за допомогою до фахівця:

1. Затяжні виділення з очей.
2. Проблеми з вагітністю і часті аборти.
3. Гине протягом місяця після появи на світ потомство.
4. Захворювання крайньої плоті у псів і наявність у них гнійних виділень.
5. Швидко зникаюча переміжна кульгавість.

Діагностика

Як вже було сказано вище, симптоми хламідіозу вкрай розмиті. Тому постановку діагнозу здійснює тільки лікар.

Для цього знадобляться аналізи, а точніше, серологічне дослідження крові методом РІФ, РДСК, РЗК, ІФА, ПІФ, ПЛР.

Методи лікування

Лікувати собаку від хламідіозу потрібно комплексно, поєднуючи етіотропну терапію, біо – та імунокорекцію, інтенсивну вітамінотерапію з місцевим лікуванням. З допомогою етіотропної терапії з організму собаки виганяються хламідії.

Для цього використовуються тетрациклінові препарати (метациклин, доксициклін) або рокситромицин, кларитроміцин, азитроміцин); фторхінолони (цифран, ципрофлоксацин, ципровет) або коаліціада. Курс триває 28 днів. З імуномодуляторів зараз найефективнішим вважається циклоферон. Також собаці знадобиться вітамінний препарат гамавіт.

Для відновлення нормального біоценозу безпосередньо під час лікування собаці дають лінекс, лактобифид, рідкий біфідум, а щоб підтримати печінку знадобляться гепатопротекторний препарат — ессенціале форте та антигістамінні препарати, наприклад, тавегіл або кларитин.

В якості місцевого лікування при хламидиозных блефаритах, кон’юнктивітах, кератитах за повіку закладаються мазі, що містять еритроміцин, тетрациклін, дитетрамицин. При генітальною формою піхву суки або препуціальний мішок кобеля промивають 2% розчином борної кислоти або хілак-форте.

Препарати від хламідіозу

Серед лікарських засобів зазвичай використовується наступне:

1. Фторхінолони – Ципрофлоксацин, Цифран, Ципровет або Коаліціада. Тетрациклінові препарати – Доксицилин, Метациклин, Кларитроміцин, Рокситромицин і Азитроміцин. Лікування повинне проходити курсом в 28 днів.
2. Вітамінні препарати, наприклад, Гамавіт.
3. Для підтримки печінки – Ессенціале форте.
4. Антигістамінні препарати – Кларитин, Тавегіл і подібні.
5. Засоби для лікування генітальної форми – Хілак-форте або розчин борної кислоти (промивати піхву або препуціальний мішок).

Небезпека для людини

При передачі збудників людині повноцінні симптоми не завжди присутні, але загальний стан організму значно погіршується. Найчастіше перекочували в людське тіло паразити вражають сечостатеву систему.

Така форма називається генітальної. Вона особливо небезпечна для вагітних жінок, адже викликає викидень.

Висновок

Зважаючи на різноманіття симптомів і довгого періоду лікування затягувати з візитом до ветеринара не варто. Хламідіоз може стати причиною смерті вашого вихованця.