Клітинна смерть

Показано, яким чином ацидоз і накопичення відновлених форм окислювально-відновних ферментів (Fe+2) в клітці призводять до утворення перекисних радикалів в мембранах, підвищують їх проникність, прискорюючи деструкцію і загибель клітин.

Клітинна смерть. Способи її визначення

На відміну від вмирання цілісного організму, настання смерті якого констатують по припиненню діяльності життєво важливих систем, розпізнавання клітинної смерті – перехідного періоду від оборотних до незворотних змін – залишається дискусійним питанням, відносно мало висвітленим у літературі. Це не дивно, оскільки розпізнавання клітинної смерті до них було обмежене рамками традиційних цитологічних методик, що дозволяють виявити лише пізні структурні порушення в клітинах, що характеризують стан некрозу. Той факт, що клітини можуть помирати без негайного прояву яких-небудь порушень в їх морфологічної структури, що спонукало деяких дослідників використовувати в якості критеріїв смерті ензим етичну активність клітин. Але ще Berenbom з співавт. (1955), В. В. Давидовський (1961) показали, що навіть при наявності гістологічних ознак некрозу в тканини активність окремих ферментів (лактатдегідрогеназа, сукциндегидрогеназа і т. д.) може зберігатися. Тканинне дихання, гліколіз, часто використовувані для оцінки життєздатності клітин і органів, також є недостатньо інформативними показниками, оскільки уламки роздроблених або гомогенізованих клітин можуть при багатьох обставин дихати (Lannon е. а., 1967; Bane е. а., 1970) і продовжувати накопичувати молочну кислоту (Ю. М. Лопухін та ін, 1969).