Короста: повна характеристика захворювання, включаючи основні симптоми і лікування

Короста або скабиес (лат. scabies) — це заразна патологія шкірних покривів, що виникає при зараженні людини коростяних зуднем, він же коростяний кліщ (Sarcoptes scabiei). Класичні ознаки корости це виражений свербіж та шкірні висипання.

Перші згадки про корості містяться в працях Аристотеля і в Старому Завіті, що дозволяє припустити, що цьому захворюванню як мінімум 2,5 тис. років. Вже в стародавньому Римі коросту виділили в окреме захворювання, давши йому назву «Скабиес», що зустрічається і тепер. У середньовіччі короста піддавалася безлічі досліджень, внаслідок чого було створено велику кількість трактатів, у яких описувалася паразитарна етіологія.

Остаточно підтвердити ці припущення і довести те, що у корости є свій власний збудник — коростяний кліщ — вдалося тільки після винаходу мікроскопа. У 1687 році італійцями Джованом Козімо Бомоном і Дьячинто Честони було доведено, що короста, симптоми якої, як правило, виникали локально, може бути викликана мікроорганізмами. Це стало вирішальним відкриттям, так як короста, лікування якого проводилося виключно эмпирично (грунтуючись на досвіді лікаря), тепер могла бути вилікувана і профилактирована з більшою ефективністю.

Першу повноцінну і підтверджену характеристику походженням і патогенезу корости дав дерматовенеролог Фердинанд Герба в 1844р. Саме тоді почали виникати перші обґрунтовані гіпотези з приводу того, чим лікувати коросту. Як правило, короста виникає при зараженні людини коростяним кліщем (Sarcoptes scabiei) людським підвидом (hominis). Однак, у деяких випадках (при псевдосаркоптозе) причиною розвитку можуть стати інші підвиди (наприклад — canis).

Короста: симптоми, перші ознаки корости і загальна клінічна картина

При першому попаданні самки коростяного кліща на поверхню тіла людини, вона негайно починає «копання» ходів в роговому шарі. Середня швидкість «риття» становить від 0,4 мм до 0,6 див. Як правило, перші ознаки корости клінічно проявляються вже через 1-2 дні.

У деяких пацієнтів шкірні ходи не визначаються, тоді говорять про формі «короста без ходів». Далі над поверхнею таких ходів виникає виражене відчуття свербежу. Це відбувається з-за алергічної реакції організму на екскременти паразита. Саме звідси короста, симптоми якої часто базуються саме на почутті свербіння і постійному чесании пацієнта, і взяла свою другу назву. Як правило, цей симптом проявляється у вечірній і нічний час, а вдень практично не виникає. Через деякий час на шкірі утворюється специфічна еритематозний і папульозно-везикулярна висипка.

Первинні висипання являють собою невеликі еритематозні папули. Поширеність таких елементів може бути різною: від розсіяних одиночних папул, до множинних, зливних форм. До специфічних папулам можуть приєднуватися везикулярные форми (бульбашки) і в рідкісних випадках булли.

Дані шкірні висипання схильні до поширення:

• З одного межпальцевого проміжку на сусідні і на внутрішню сторону кисті.
• У чоловіків — з шкірних покривів руки на тіло статевого члена і мошонку.
• Далі на внутрішні поверхні ліктів, на стопи, пахові ямки (пахви).
• Після цього відбувається ураження шкіри під молочною залозою, живота і сідниць.

Короста, лікування якої не проводиться або проводиться в недостатній мірі, в підсумку може поширитися по всій поверхні тіла, за винятком обличчя і волосистої частини голови. Як правило, хворий розчісує дану висип, із-за чого до них приєднуються гноетворные мікроорганізми і формуються гнійничкові висипання і кірки, після чого висип набуває поліморфний характер.

В результаті даних процесів шкірний висип доповнюється іншими, вторинними елементами:

• Екскоріаціі або расчеси.
• Екзематозні елементи.
• Кірки — кров’яні та гнійні.
• Гнійничкові елементи.

При цьому на різних ділянках шкіри хворого одночасно можуть бути абсолютно різні, як первинні, так і вторинні елементи шкірної висипки.

Враховуючи дану клінічну характеристику шкірних проявів захворювання, в медичній практиці для постановки діагнозу «короста» використовуються такі специфічні симптоми:

• с. Арді — визначення пустул разом з гнійними кірками в області ліктів.
• с. Горчакова — кров’янисті виділення такої ж локалізації, як і при с. Арді.
• с. Міхаеліса — скоринки кровянистого характеру і высыпка типу «імпетиго» в області крижів і між сідницями.
• с. Сезарі — виявлення коростяних ходів, і визначення їх невеликого узвишшя над навколишньою шкірою при пальпації.

Всі ці клінічні прояви виникають при корості типової форми.

Крім неї виділяють такі, нетипові форми корости:

• Нодулярная.
• Норвезька.
• Короста «Охайних».
• Псевдочесотка.

Нодулярная короста. Виникає у 7-9% всіх хворих. При ній утворюються так звані нодулы або вузлики — коричневі або червоні круглі освіти, діаметром від 3 до 25 мм. Подібні прояви можуть зберігатися на шкірі до 2-3 тижнів, навіть тоді, коли коростяний кліщ вже відсутня.

За своєю природою дані вузли являють собою дещо іншу форму коростяного ходу — він утворюється у вигляді лентикулярної папули. Дана реакція виникає в результаті схильності шкірних покривів пацієнта до реактивним розростань лімфатичних тканин у місцях її найбільших скупчень.

До таких місць відносяться:

• Мошонка.
• Стовбур статевого члена.
• Сідниці.
• Передня частина пахви.

Інша назва цієї форми — скабиозная лимфоплазия. Воно обумовлене тим, що у вузликах найбільш часто кліщів вже немає, а їх формування виникає під дією імунних та алергічних реакцій на їх екскременти.

Норвезька короста. Також її називають коркова або крустозная короста. Її виникнення пояснюється порушеннями імунних реакцій або сприйнятливості шкіри. Однак у великої кількості пацієнтів (35-45%) таких змін виявлено не було, що дає можливість говорити про генетичної схильності. Клінічно ця форма проявляється шкірними елементами у вигляді псориазоподобного дерматиту з акрольной локалізацією і формуванням різних білястих лусочок.

Найчастіше уражаються шкірні покриви волосяної частини голови, обличчя бічних поверхонь шиї та сідниць. Крім цього часто виникає гіперкератоз нігтьових пластинок, яких призводить до їх суттєвого потовщення, а потім дистрофії. Приблизно 45-55% хворих норвезької формою корости не відчувають свербежу. Для даної форми корости характерна вкрай висока заразність. Це обумовлено тим, що при ній на шкірі людини можуть перебувати до декількох мільйонів кліщів (при типовій формі це близько 10-20 живих особин).

Короста «охайних». Виникає при зараженні людей, часто приймають ванну, душ або людей, яким необхідно часто митися на роботі. В даній ситуації більша частина паразитів змивається з поверхні тіла механічним шляхом. Ця короста, симптоми якої відповідають типовій формі при легкому ступені, часто маскується під своїми ускладненнями: найчастіше — піодермією та дерматитами, дещо рідше — екземою та кропив’янкою.

Псевдосаркоптоз. Виникає тоді, коли коростяний кліщ, потрапивши на поверхню тіла людини, відноситься до інших підвидів, наприклад — собачим (S. canis). Дана форма має дуже короткий інкубаційний період. На відміну від інших форм, при ній не визначаються коростяні ходи, так як кліщі не можуть розмножуватися на нехарактерному їм господаря.

Замість них формуються уртикарний папули. Дана форма не передається від людини до людини. Також, незалежно від форми, короста може супроводжуватися ускладненнями. В основному вони виникають при розчісуванні пацієнтом шкірних висипань і попаданні в рани інших патогенних агентів.

До найбільш поширених ускладнень корости відносяться:

• Алергічний дерматит.
• Піодермія.
• Імпетиго.
• Панарицій.
• Рожа (бешихове запалення).
• Внутрішні абсцеси.
• Фурункули.
• Місцевий лімфаденіт.

Коростяний кліщ: механізм передачі і діагностика, особливості захворювання у дітей і при вагітності

Причиною зараження людини, як правило, є тривалий контакт шкіра до шкіри з хворим. У більшості випадків це відбувається під час статевого контакту. Діти можуть заражатися під час сну з батьками в одному ліжку. Дещо рідше короста передається під час занять контактними видами спорту і міцних рукостисканнях.

Незважаючи на те, що велика кількість медичної літератури вказують на можливість зараження коростою предметами побуту, дослідження підтвердили, що такий механізм передачі вкрай малоймовірний. У зв’язку з тим, що найчастіше дана патологія передається статевим шляхом, перші ознаки корости можна виявити саме на статевих органах. У чоловіків це — область головки статевого члена, крайній плоті і мошонка, у жінок — великі статеві губи.

До появи яскраво виражених специфічних проявів на інших частинах тіла, короста, симптоми якої можуть імітувати інші захворювання, повинна диференціювати з іншими захворюваннями, такими як: статевий герпес і первинний сифіліс. Короста у дітей має деякі відмінності та особливості, про які потрібно знати молодим мамам. Вчасно запідозривши, що це короста, лікування буде проведено своєчасно і дозволить уникнути неприємних ускладнень.

Шляхи передачі і більшість симптомів для дітей такі ж, як і у дорослих. Однак існують і певні особливості: у малюків крім свербежу та класичної ті, що висипали можуть виникати порушення сну, невеликі подряпини, виражена екзема (з-за більшої чутливості шкіри). Також відрізняється інкубаційний період — в дітей, в середньому, він займає від 2 тижнів до 1 місяця.

У дітей до 3-х років, короста може виникати на нетипових для дорослих місцях: волосяної частини голови, обличчя, долоні. У немовлят (дітей до 1 року) коростяний кліщ може викликати клініку, імітує кропив’янку. Також у таких дітей на хітинові оболонки кліщів можуть виникати алергічні реакції у вигляді атопічного дерматиту.

При вагітності короста, у порівнянні з іншими жінками, не має особливостей у клінічних проявах. Небезпека для дитини в утробі може виникати тільки при ускладненнях, яких легко уникнути, вчасно звернувшись до лікаря і провівши відповідне лікування. Нехтувати консультацією спеціаліста не слід, так як потрібно бути повністю впевненим у тому, ніж лікувати коросту не нашкодивши дитині.

Діагностика корости базується на присутньої клінічній симптоматиці, анамнестичних даних та результатах лабораторних досліджень. При цьому лабораторні методи діагностики є основним встановити точний діагноз при нечіткій клінічній картині або атипових формах.

Найбільш простий і ефективний спосіб підтвердити діагноз — ідентифікувати коростяні ходи. Зробити це можна при звичайному огляді. Якщо зробити це не вдається, часто використовують йодну пробу. Це дуже простий спосіб, якої полягає у фарбуванні передбачуваної області зараження йодом. При цьому коростяні ходи будуть забарвлюватися в темно-коричневий колір, а нормальна шкіра — у світло-зелений чи світло-коричневий.

Лабораторна діагностика при корості включає в себе наступні дослідження:

1. Безпосередня ідентифікація кліща. Для цього розкривають коростяний хід за допомогою голки і витягують мікроорганізм, після чого він надсилається на подальше мікроскопічне дослідження.
2. Методика тонких зрізів шкіри рогового шару. При цьому методі діагностики проводиться зрізання шкіри в ділянках над ходами. Використовуючи дану методику можна не тільки виявити самого коростяного кліща, але і його яйця.
3. Пошарове зняття. Проводиться зняття епідермісу невеликими шарами над коростяний ходами і їх сліпим кінцем. Забір матеріалу проводиться до моменту появи крапельок крові. Отриманий матеріал підлягає мікроскопічної діагностики.
4. Лужне препарування шкірних покривів. Ця методика передбачає нанесення невеликої кількості лужного розчину. Під його впливом в епідермісі відбувається розм’якшення і розпушення тканин (мацерація). Після цього отримані зразки шкіри підлягають аспірації і подальшого микроскопическому дослідження.

Короста: лікування за допомогою медикаментозних препаратів

Основне лікування корости, полягає у позбавленні людини від її збудника, яким є коростяний кліщ. Робити це потрібно як медикаментозними препаратами, так і засобами особистої гігієни. Також слід використовувати профілактичні або лікувальні заходи у всіх членів сім’ї та статевих партнерів. При корості лікування в основному проводиться медикаментозними препаратами.

До найбільш часто використовуваних засобів належать:

1. Бензилбензоат. Використовується у вигляді водно-мильної суспензії або емульсійної мазі.
2. Піретрини. Препарат «Медифокс».
3. Птиретроид. Засіб «Спрегаль».
4. Ліндан. Препарат «Якутін».
5. Сірчана мазь 5% і 10%.
6. Кротамион — «Юракс».
7. Івермектин 1% мазь.

Короста повинна лікуватися тільки під контролем лікаря, так як чим лікувати коросту, дозування препаратів, тривалість і кратність їх прийому в більшості випадків вирішується індивідуально лікарем дермато-венерологом, а самолікування може бути не тільки неефективним, а й шкідливим для здоров’я пацієнта.

Згідно інструкції по лікуванню РФ, вагітним рекомендовано використовувати бензилбензоат і Спрегаль, а такі кошти Медифокс — протипоказані. Примітно, що в Європі і США дані рекомендації протилежні — перметрин призначається в повному обсязі, бензилбензоат використовується в обмежених кількостях, а Спрегаль категорично протипоказаний.

Незалежно від вибору препарату існують певні моменти, які слід дотримуватися для того, що б лікування було максимально ефективно:

• Проводити лікування всіх хворих і потенційно заражених людей з одного вогнища одночасно.
• Ретельно дотримуватися призначені дози і схеми терапії.
• Наносити кошти на всі шкірні покриви, крім обличчя і волосяної частини голови (у дітей до 3-х років їх також).
• Підстригти нігті і ретельно обробляти шкірні ділянки під ними, так як там можуть скупчуватися яйця кліща.
• Нанесення препарату проводити руками. При обробці густо вкритих волоссям ділянок — використовувати щітку.
• Постільна білизна змінювати після закінчення лікування.
• Обов’язково застосовувати препарати у вечірній час, так як у цей часовий період активність коростяних кліщів максимальна.
• Через 2 тижні пройти повторний огляд лікаря.

Для симптоматичної терапії можуть призначатися додаткові кошти з груп антигістамінних та кортикостероїдних препаратів, для зняття свербіння і зниження алергічних реакцій шкіри.

Чим лікувати коросту в домашніх умовах за допомогою народної медицини

Крім медикаментозних препаратів, короста може лікуватися за допомогою засобів нетрадиційної медицини, так як коростяний кліщ чутливий до багатьох з них.

До часто вживаних рецептами відносяться:

• Сало і мило. Згідно з рецептом потрібно використовувати 1 ст. л. топленого сала і стільки ж натертого на дрібній тертці господарського мила, додати до них 1 ч. л. березового дьогтю і 2 ч. л. сірки. Ретельно перемішати до отримання однорідної консистенції мазі. Отриману мазь наносити на уражені ділянки тіла протягом 7 днів.
• Помідори. Даний засіб можна використовувати для дітей — 0,5 л. соняшникової олії потрібно розігріти на сковороді, після чого смажити на ньому 1 кг помідорів протягом 20 хвилин. Отриману в результаті цього рідину ретельно процідити через кілька шарів марлі і використовувати в якості засобу для натирання. Застосовувати 3 рази на добу на всі уражені ділянки. Курс терапії — 1 тиждень.
• Кора крушини. ½ Склянки кори залити 0,5 л води і кип’ятити на повільному вогні протягом 10-15 хвилин. Далі, накрити ємність кришкою і обернути в махровий рушник, залишивши ємність на 20-25 хвилин. Отриманий засіб наносити на шкіру 2 рази на день до повного лікування.

Крім цих засобів існують і інші рекомендації з приводу того, чим лікувати коросту засобами народної медицини. Однак перед їх вживанням слід проконсультуватися у фахівця. Профілактика корости. При постановці діагнозу «короста» лікуванню підлягають всі люди, що проживають в одному приміщенні з хворим, а також всі статеві партнери, незалежно від присутніх симптомів.

Після лікування з метою профілактики рецидиву слід обробити всі постільна білизна та речі побуту, з якими контактував хворий. Для цього можна використовувати спеціальні спреї і звичайну прання у гарячій воді. До індивідуальної профілактики слід віднести дотримання правил особистої гігієни та утримання від безладної статевого життя.