Лабилизаторы мембран

Очевидно, що відбуваються протягом 1 год ішемії зміни хімізму клітинних структур призводять лише до лабілізації, а активно починають діяти лізосомальні ферменти вже в умовах розливається некрозу, після настання клітинної смерті (Majno е. а., 1960; Slater е. а., 1963; Dianzani, 1966).

Можливо, що мембрани лізосом, як і інші мембранні утворення клітини, самі відчувають вплив якогось провреждающего чинника, що сприяє їх лабілізації, і що причиною розвитку ранніх ішемічних змін в мембранах є процеси вільно радикального окислення ліпідів, що утворюють остов фосфолипидных мембран.

Участь процесів вільно радикального окислення ліпідів в механізмі клітинної смерті. В даний час отримано багато доказів на користь того, що лабилизаторами мембран служать продукти вільно радикального окислення їх ліпідів (Tappel, 1965; Slater е. а.,.1966), які, будучи надзвичайно токсичними речовинами, що викликають подальше, вже незворотне, пошкодження молекул мембран клітин.

Перекисні сполуки ліпідів діють на SH-групи амінокислот, білків (Lewis е. а., 1962), інактивують ферменти (Bernheim, 1952; Tappel, Zalkin, 1959; Wills, 1961; Kokatur Si e. a., 1966; OBrien e. a., 1967). Роз’єднують окислювальне фосфорилювання (Е. Слейтер, У. Хюльсман, 1962), викликають n пошкодження мембран, набрякання і лізис субклітинних структур, що закінчується загибеллю клітин (М. Л. Какушкина і S. ін, 1966; Wills, Wilkinson, 1966).