Інсульт

Однією з головних точок спостереження при лікуванні інсультного хворого є гематокрит – показник, який дозволяє стежити за станом водного обміну, визначати потребу в компенсації рідини, що надзвичайно важливо не тільки для пацієнтів з порушеною свідомістю, але і для тих, які знаходяться в повній свідомості, але, як правило, не їдять і не приймають рідини в перші кілька діб з причини загальної пригніченості, психологічного шоку.

Найважливішим для хворого є забезпечення догляду, профілактика пневмонії, пролежнів і уроинфекции. Можна навіть стверджувати, що все, що стосується питань профілактики ранніх ускладнень гострого періоду інсульту, і є, власне, його лікування, забезпечення людині можливості вижити.

Також важлива оцінка в динаміці перших трьох годин перебування хворого в стаціонарі, додаткові дослідження і кінцева оцінка стану хворого на момент виписки та визначення заходів вторинної профілактики (лікування постінсультного). Надзвичайно важлива клінічна оцінка діагнозу, ймовірність крововиливу: внутрішньомозкової гематоми, як правило, властива експансія, і тому прогресуюче погіршення стану хворого, повторна блювота, поглиблення розладів свідомості і вогнищевих симптомів, зростання лейкоцитозу і т. д. свідчать, як правило, на користь геморагічного характеру процесу.

Для прогнозу оцінюється стан хворого на момент виписки та застосування тривалого лікування – заходи вторинної профілактики інсульту. Для цього використовують шкальні оцінки – повторно шкалу тяжкості розладів і втрати функції при інсульті Ренкіна, шкалу-індекс Бартеля, яка позначає ступінь особистої свободи і можливостей хворого в повсякденному житті. Іноді додатково оцінюють ступінь залишкового парезу й глибини наявних розладів мовлення, афазий. Планується впровадження оцінки стану когнітивних функцій (мінімальна шкала порушень психічних функцій, MMSE) та емоційного статусу (за допомогою опитувальника Бека з депресії). Ці дві сторони порушень вищих функцій, по-перше, є закономірним і рівноправним наслідком інсульту (як і парези, афазії тощо), по-друге, вони істотно впливають на подальший процес відновлення, медичну та соціальну адаптацію хворого. Встановлення таких порушень визначає додаткову лікувальну тактику – корекцію депресії і спробу впливу на когнітивний дефіцит або ознаки деменції.

Вторинна профілактика при перенесеному інсульті обов’язкове. Ніякий інший метод лікування не продемонстрував таких результатів в індивідуальному, ні в популяційному планах. Ніхто інший, як лікар, вивчив хворого в процесі лікування в гострий період, не може краще призначити цей комплекс. Для ішемічного інсульту він включає обов’язкову тріаду: антиагреганти, засоби контролю тиску і статини. Додатковими опціями є призначення (і підбір дози) варфарину в разі кардіоемболічним підтипу інсульту (миготлива аритмія, вади серця) або іншого непрямого антикоагулянту. Але на першому плані стоїть застосування антиагрегантів (найбільш ефективного – Агренокс, або, принаймні, аспірину в дозі 75-100 мг / добу). Даються імперативні рекомендації, з визначенням періодичності контролю з боку дільничного або сімейного лікаря. Хворий та його родичі повинні зрозуміти всю важливість і обґрунтованість такого призначення, оскільки воно спрямоване на кінцеві точки судинно-мозкового процесу – повторне судинне подія, смерть від судинних причин та прогресування когнітивних розладів, деменції.