Очанка лікарська

Однорічна трав’яниста бур’яниста рослина сімейства очанковых. Листки супротивні, сидячі, яйцевидні, зубчасті. Квітки дрібні, пазушні, білі, із синіми поздовжніми жилками. Зустрічається майже повсюди на території Росії, особливо в лісостеповій смузі. Росте в лісах, на луках, схилах і в чагарниках, на покладах, вигонах, по узбіччях доріг. З лікарською метою використовується вся рослина, що містить жирні та ефірні олії, гіркі речовини, смоли, галлотанины, глікозид аукубін та ін. Хоча вивчено недостатньо.

Лікувальне застосування.

У традиційній медицині Росії використовується при захворюваннях очей (від чого й походить назва рослини – очанка). Для цього її застосовують всередину у вигляді настою і зовнішньо у вигляді примочок. Застосовується як кардіотонічну, а також в’яжуче на слизову бронхів і шлунково-кишковий тракт, знижує секрецію шлункового соку при гіперацидних гастритах, ентероколітах. Широко використовується в гомеопатії.

Форма застосування

–Настій: 2 столові ложки трави на 500мл окропу – добова доза для прийому всередину; для примочок – 4 столові ложки на 0,5 л

води.

–Настій трави в дозі 2г на 200мл кип’яченої води рекомендують для промивань при захворюваннях очей, полоскання при ангіні, хронічному тонзиліті.