Особливості терморегуляції у недоношених дітей

Система терморегуляції у глибоко недоношених дітей вкрай недосконала. Внаслідок незрілості теплорегуляційних механізмів недоношені діти легко охолоджуються (знижена підвищена теплопродукція і тепловіддача). Температура тіла у них піддається охолоджуванню і перегріванню в залежності від температури зовнішнього середовища. У них немає адекватного підвищення температури тіла на інфекційний процес і вони легко перегріваються в інкубаторах. Перегріванню сприяє недорозвинення потових залоз. Існує 3 види терморегуляції.

При I вигляді терморегуляції відзначаються підвищена теплопродукція і знижена тепловіддача. Це підтверджується тим, що температура тіла після ванни у них завжди вище, ніж до неї, і навіть через годину не приходить до вихідних цифр.

При II вигляді терморегуляції тепловіддача більше, ніж теплопродукція. Температура тіла після ванни нижче, ніж до неї, і через годину не відновлюється.

При III вигляді терморегуляції — правильне забезпечення теплового режиму, так звана “зона комфорту”.

Для недоношених дітей більш характерний II вид терморегуляції — підвищена тепловіддача в силу недорозвинення підшкірно-жирового шару і великої поверхні тіла по відношенню до власної маси тіла, а також знижена з-за недостатності окислювальних процесів, що призводить до охолодження. Надмірне зігрівання глибоко недоношеної дитини призводить до перегрівання внаслідок недосконалості теплорегуляційні центру. Добові коливання температури у таких дітей починають формуватися через 3 місяці після народження, а у доношених — на 2-3-му тижні життя. Оптимальним температурним режимом вважається той, при якому у дитини зберігається постійна температура тіла при найменшому напруженні терморегуляції.