Пирій повзучий

Як і берізка, цей бур’ян вивести з городу надзвичайно важко. Деяким городникам це так і не вдається. Пирій відноситься до категорії злісних бур’янів, настільки він пристосувався до «битви» з хліборобами, до боротьби за виживання.

У народі цю рослину ще має багато імен, серед яких слід відзначити групу назв – житец, житник, ржанец. Всі вони кажуть, що пирій колись використовувався для випічки хліба.

Лікарською сировиною найчастіше служать кореневища. Їх заготовляють восени або навесні. Після викопування кореневища обтрушують від землі, промивають у холодній воді, підв’ялюють на сонці при вітряній погоді і сушать у затінку на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 60–70г. Зберігають у мішечках або в дерев’яній тарі не більше двох років.

У кореневищах міститься велика кількість різноманітних високоактивних хімічних сполук: сапоніни, слиз, жирне і ефірне масло, каротин, аскорбінова кислота, полісахариди, в тому числі крохмаль (до 40%), фруктоза, маніт та інші.

При вивченні хімічного складу вчені виявили багато активних сполук: це і флавоноїди, і сапоніни, алкалоїди та велику кількість органічних кислот, а також смоли, дубильні речовини, гіркоти, жирне масло і, що відрізняє цю рослину від інших, багато похідних кремнієвої кислоти.

Лікувальне застосування.

В офіційній медицині препарати пирію повзучого не застосовуються, але в медичній літературі, присвяченій траволікування, це рослина описується як протизапальний, сечогінний, особливо при захворюваннях нирок і сечового міхура, як засіб, що нормалізує обмін речовин, при сечокам’яній хворобі, воно виводить з організму надлишок солей і шлаки. Використовується як потогінний, відхаркувальний, обволікаючий. Для посилення відхаркувальних властивостей його комбінують з липовим цвітом, квітками коров’яку і листям мати-й-мачухи.

У народній медицині багатьох країн ця рослина застосовується при болях у грудях, гастритах, колітах, запаленні сечових шляхів, нетриманні сечі, каменях у нирках і жовчному міхурі, при рахіті, золотусі і фурункульозі.

Форма застосування

При фурункульозі препарати пирію повзучого є досить ефективним лікувальним засобом. Беруть міцний відвар пирію (20г кореневищ на 200 мл) по 1 склянці 3 рази в день протягом 3-4 тижнів з одночасним прийомом ванн (50г кореневищ на 5 л окропу, кип’ятити 10 хв, процідити і додати у ванну). Курс лікування 10-12 процедур, температура води у ванні – 37°C. Такий же вид лікування показаний при золотусі, рахіті, фурункульозі, а при хронічних запорах рекомендують сидячі ванни і мікроклізми.

Відвар кореневища цієї рослини широко застосовується як кровоочисний засіб при атонічних дерматитах, правдивої та мікробної екземі, дисбактеріозі і холециститі. За даними А. В. Шретера, пирій ефективний при лікуванні злоякісних новоутворень.

Застосовується і холодний настій, для приготування якого 20г (4 чайні ложки подрібнених кореневищ заливають склянкою кип’яченої води, настоюють 12 годин у холодному місці, настій проціджують, а залишок повторно заливають, але вже склянкою окропу, через 10хв проціджують і обидва настоянки зливають. Це добова доза, яку випивають за кілька прийомів. Цей настій застосовують при шкірної висипки, фурункульозі, вуграх, екземі, його ж можна використовувати як зовнішній засіб для вмивання наприклад.

Відвар, приготовлений у співвідношенні 1:10, застосовується при лікуванні хронічних запорів, жовтяниці і при інших захворюваннях печінки по 1 столовій ложці, а іноді і по склянці 3 рази в день.

Для поліпшення роботи печінки народні цілителі радять застосовувати відвар рівних частин кореневищ пирію і шипшини і половини дози листя травневої кропиви. Три чайні ложки цього збору заливають склянкою кип’яченої води, доводять до кипіння, охолоджують 45хв і проціджують. Приймають по 100 мл за 30 хв до їди і на ніч.

Для лікування жовтяниці у дітей 100г кореневищ пирію заливають літром гарячої дистильованої води, яку можна отримати з допомогою дистилятора, і упарюють на малому вогні, поки не залишиться половина рідини. Проціджений відвар дають дитині по 1 столовій ложці 4 рази на день перед їжею.

У Франції для лікування жовчно-кам’яної хвороби та сечокам’яної хвороби приймають сік з свіжого листя і стебел пирію по 1/2—1 склянці на день. Сік готують наступним чином: стебла з листям промивають у холодній проточній воді, ошпарюють окропом, пропускають через м’ясорубку, розбавляють водою у співвідношенні 1:1, проціджують через щільну тканину і кип’ятять 3хв. Зберігають у холодильнику не більше двох днів.

Для лікування жовчно-кам’яної хвороби існує й інший спосіб вживання пирію. 100г

цього рослини кип’ятять у літрі води до випарювання половини рідини, потім відвар проціджують і приймають по 4-5 разів на день по столовій ложці.