Причини виникнення та способи лікування хронічної екземи

Екзема відноситься до хронічних захворювань з частими загостреннями. Це одне з найбільш поширених шкірних захворювань; його можна зустріти майже у десяти відсотків населення земної кулі. Воно не заразне, але оточуючі часто уникають людей з ураженими ділянками тіла. Лікування даної хвороби повинно бути поетапним і включати загальну і місцеву терапію, правильний догляд за шкірою та профілактику загострень.

1

Причини виникнення екземи

Виділяють зовнішні або екзогенні причини:

1. 1. бактеріальні та грибкові інфекційні агенти;
2. 2. хімічні речовини;
3. 3. фізичні фактори;
4. 4. лікарські засоби (бензилпеницеллин, новокаїн і т. д.);
5. 5. харчові продукти і т. д.

Внутрішні або ендогенні причини:

• Вогнища хронічної інфекції.
• Спадкова обтяженість. В разі наявності захворювання у одного з батьків, найчастіше матері, ризик розвитку екземи у дітей становить 40%. Якщо хворіють обоє батьків, у цьому випадку, ризик розвитку цього захворювання у дітей зросте до 50 – 60%.
• Захворювання шлунка, кишечника, жовчних шляхів і жовчного міхура, печінки, підшлункової залози.
• Неспроможність кишкового бар’єру, порушення травлення, найбільш характерно для дітей раннього дитячого віку і супроводжується всмоктуванням в кров погано перетравлених продуктів.

При варикозній, дитячої, професійної та екземі сосків можна виділити найбільш значущі чинники.

Варикозна екзема часто з’являється при нераціональній терапії варикозної хвороби.

Екзема сосків виникає в результаті травм при вигодовуванні дитини та їх несвоєчасному лікуванні.

Дитяча хвороба провокується харчовими продуктами, при виявленні і вилученні яких картина нормалізується.

Професійне захворювання розвивається під впливом великої низки професійних алергенів. Ними є амінні отверджувачі, епоксидні смоли, синтетичні клеї, фенолформальдегід, пеніцилін і напівсинтетичні антибактеріальні препарати, солі важких металів, скипидар і його похідні, сполуки ртуті, сплави дорогоцінних і напівдорогоцінних металів. Захворювання розвивається на тих ділянках тіла, які знаходяться в контакті з причинно-значущим фактором. При своєчасному усуненні останнього одужання настає досить швидко.

Мікробна екзема, елементи висипу при якій розташовуються в області гомілок, в більшості випадків розвивається в результаті грибкового ураження нігтів пальців стоп.

2

Клінічна картина

Основними симптомами є свербіж, що посилюється при загостренні хвороби і печіння уражених ділянок. Різновидами екземи є:

1. 1. Істинна . Гостра форма протікає класично. Процес симетричний, в основному екзема розташовується на обличчі і кінцівках з чергуванням ділянок здорової та ураженої шкіри.поширюючись і на інші ділянки шкірного покриву, процес здатний захопити його повністю. При переході в хронічну стадію колір висипань стає від яскраво-червоного більш синюшним, шкіра в місцях ураження потовщується, шкірний малюнок посилюється, з’являються тріщини. Часто приєднується бактеріальна інфекція.
2. 2. Дісгідротіческая. Локалізується на бічних поверхнях пальців кистей і стоп, долонь і підошов, є різновидом істинної екземи.
3. 3. Рогова. Проявляється значним потовщенням шкіри долонь і підошов, глибокими болючими тріщинами. Дуже важко піддається лікуванню.
4. 4. Мікробна. Має вигляд асиметрично розташованих вогнищ з чіткими кордонами і гнійними кірками. Однієї з різновидів мікробної екземи є паратравматіческая екзема. Вона розвивається в ділянці післяопераційних рубців.
5. 5. Варикозна. Розташовується на нижніх кінцівках, часто біля варикозних виразок.
6. 6. Екзема сосків. На тлі почервоніння потовщення шкіри і тріщини.
7. 7. Себорейна. Процес локалізується за вухами, на шиї, волосистої частини голови. Вогнища почервоніння шкіри без чітких меж, вкриті брудно-сірими або жовтими кірками.
8. 8. Дитяча. Починається у віці 3 – 6 місяців. Шкіра яскрава червона, набрякла, на висипаннях тонкі жовті кірочки.
9. 9. Професійна. Висип розташовується на відкритих ділянках тіла, в місцях контакту.

3

Лікування

Лікування екземи повинен займатися тільки лікар, оскільки схожими симптомами має і ряд інших захворювань. Терапія повинна бути комплексною і залежить від стадії та форми захворювання.

Мети медичного втручання:

• припинення прогресування захворювання;
• зниження інтенсивності свербежу;
• дозвіл висипки;
• профілактика загострень.

4

Місцева терапія

Все залежить від характеру процесу та місця розташування висипань, від стадії та форми захворювання. Якщо хвороба в гострій стадії, то кращим вибором будуть примочки з розчинів кори дуба, череди, ромашки. Приготований відвар необхідно розлити на дві ємності і поставити в холодильник. Коли він охолоне, потрібно взяти одну з ємностей, марлю чи бинт складені в 4 – 6 шарів і змочити в розчині, після чого ретельно віджати і прикласти до ураженого місця. Після того, як пов’язка зігріється, повторити процедуру. Коли розчин стане кімнатної температури, потрібно буде замінити його на другий з холодильника. Дану процедуру необхідно проробляти кілька разів в день по 2 години. Можна використовувати примочки з розчинів антисептиків. Коли висип перестане сочитися і покриється корочками, можна почати застосовувати лікарські препарати в формі емульсії і креми.

При хронічній екземі, коли процес має затяжний перебіг, висипання існують тривалий час. Шкіра в ураженій області щільна, шкірний малюнок посилений. Кращим вибором у цьому випадку будуть мазі.

Для запобігання приєднання бактеріальної інфекції, тріщини необхідно обробляти аніліновими барвниками (фукорцин, 1% спиртовий розчин діамантового зеленого і т. д.).

Препаратами першого вибору будуть глюкокортикостероїди (мометозона фуроат, бетаметазону валериат, метилпреднізолону ацепонат і д. р.) у формі емульсії, креми або мазі. При мікробній екземі застосовують комбіновані препарати (глюкокортикоїди + антибіотик).

По мірі вирішення гострих запальних явищ використовують пасти з березовим дьогтем, борно-цинко-нафталановую пасту і т. д.

Для лікування екземи використовують такролімус і пімекролімус. Дані препарати добре підходять для профілактики загострень.

В якості лікувального чинника використовують ПУВА-терапію і узкополосную середньохвильову ультрафіолетову терапію.

5

Системна терапія

Препаратами вибору в цьому випадку будуть антигістамінні 2 і 3 покоління (лоратадин, цитиризин, дезлоратадин і т. д.), при вираженому свербінні 1 покоління (хлоропірамін тощо).

Глюкокортикостероїди застосовуються у вигляді таблеток та ін’єкцій, ентеросорбенти, натрію хлорид, натрію тіосульфат.

При мікробній екземі і важкому загальному стані або поширеному і запущеному процесі призначають антибактеріальні препарати у вигляді таблеток та ін’єкцій.

6

Профілактика загострень

Виключити всі чинники, які могли стати причиною захворювання або спровокувати його загострення. Якщо є найбільш значущі причини, наприклад, виробничі фактори при професійній екземі або грибкове ураження нігтів при мікробній, їх потрібно виключити в першу чергу.

Правильний догляд за шкірою зведе до мінімуму можливість загострення. Необхідно використовувати різні зволожуючі і загоюють препарати, нейтральні миючі засоби,товари для індивідуального захисту. Є спеціальні лінійки дерматологічної косметики для людей з екземою.

Необхідно уникати контакту з побутовими алергенами, хімікатами, скоротити кількість водних процедур. Якщо уражені кисті рук, мити посуд і підлоги необхідно в спеціальних рукавичках до ліктя з бавовняним покриттям усередині. Одяг не повинна складатися з вовни або синтетичних тканин.

Продукти харчування, здатні викликати загострення, потрібно виключити зі свого раціону. Якщо важко визначити, який саме продукт викликає алергічну реакцію, корисним буде ведення харчового щоденника. У ньому слід відзначати всі з’їдені продукти. Час реакції на продукт – від 2 годин до 2 діб.

У повсякденному житті слід уникати стресових ситуацій, так як стрес є одним з головних провокаторів загострень при екземі.