Що таке атрофія шкіри і як проводиться її лікування?

Атрофія шкіри – незворотний патологічний процес, що виражається в потоншенні шкіри і зменшенні її об’єму. Уражена шкіра, що має суху структуру перламутрово-білого кольору, збирається в дрібні складки, волосяний покрив відсутній. Шкіра схожа на зім’ятий папір (симптоми Поспєлова). Патологічний процес руйнує поверхневі, глибокі шари шкіри і підшкірно-жирову клітковину.

Сутність патології

Дане порушення зменшує кількість еластичних волокон, що робить шкірні покриви в’ялими і тонкими. Атрофовані ділянки можуть виступати над поверхнею або навпаки, западати, утворюючи вм’ятини, все це супроводжується запаленням. Атрофія шкіри може спостерігатися при червоному плоскому лишаї, фавусі, склеродермії, пемфігоїді. Атрофічний процес поділяють на три типи:

1. Дифузний – ураженню піддаються великі ділянки рук і ніг.
2. Дисемінований – атрофовані ділянки невеликого розміру впадають або виступають над поверхнею.
3. Обмежений – характерний поразкою невеликих шкірних зон.

Етіологія захворювання

Причини можуть критися в наступному:

1. Тривале вживання глюкокортикостероїдних препаратів місцевого призначення.
2.  Інфекційні захворювання.
3. Ревматичні захворювання.
4. Шкірні захворювання.

Як визначитися з діагнозом?

Атрофія має різні симптоми. Все залежить від виду патології.

Фізіологічна атрофія спостерігається у людей старшого віку і є наслідком вікових змін. Стареча атрофія розвивається повільно. До 70-річного віку зміни стають більш явними. Зазвичай уражається шкіра обличчя, шиї та рук. Вона стає блідою, млявою, сіруватого відтінку. Підвищується сухість і чутливість шкірного покриву, яскраво виражається симптом Поспєлова. Ще одна з форм старечої атрофії – псевдорубцова зірчаста атрофія, що виникає внаслідок травм шкіри і при використанні кортикостероїдних мазей.

Патологічна атрофія первинна, лінійна, спостерігається у жінок в період вагітності, пов’язана з механічним розтягуванням шкірних покривів, при ожирінні. При хворобі Іщенко-Кушинга смуги синьо-рожевого кольору, локалізуються на молочних залозах і стегнах, сідницях і животі. Геміатрофія обличчя – рідкісна патологія, в основі якої лежить прогресуюча атрофія. Захворювання може розвинутися після перенесеної травми голови, невралгії трійчастого нерва, інфекційного захворювання. Спочатку виникає атрофія підшкірної клітковини невеликої ділянки обличчя. Прогресуючи, хвороба вражає всю половину особи, пошкоджуючи м’язи і кістки. Патологія частіше розвивається у молодих людей у віці від 12 до 20 років.

Вторинна атрофія шкіри найчастіше утворюється на місці колишнього ураження шкірного покриву у зв’язку з перенесеним захворюванням, таким як, наприклад, туберкульоз, сифіліс, червона вовчанка, фавус.

Ідіопатична прогресуюча атрофія шкіри. Етіологія захворювання невідома, патологію імовірно пов’язують з інфекційною природою. Розділяють 3 стадії захворювання: початкову запальну, атрофічну і склеротичну. Зміни починаються на згині рук і ніг, спостерігається набряклість і почервоніння. Надалі шкіра стоншується, робиться сухою, прозорою і зморшкуватою. В окремих випадках можуть утворитися полосовидні і осередкові ущільнення.

Анетодермия – плямиста атрофія шкіри, причини захворювання невідомі. Іноді хворобу пов’язують з ендокринними патологіями і захворюваннями нервової системи. Атрофія характерна утворенням округлих плям зі зморшкуватою поверхнею. Частіше уражається шкіра рук, тулуба і обличчя. Осередки утворюються симетрично. Існують три види анетодермии:

1. Анетодермия Ядассона – уражена шкіра має блискучий біло-блакитний колір, буває втягнутою або виступає грыжеподобно.
2. Анетодермия Швенингера-Буцці – атрофічні зміни виражені множинними дрібними осередками.
3. Анетодермия Пеллізарі – рідко зустрічається вид атрофії, формується на колишніх місцях уртикароподібних елементів.

Невротична атрофодермия. Захворювання настає внаслідок токсичного або інфекційного зараження нервових стовбурів. Патологія також спостерігається при сирингомієлії та лепрі. Спочатку вогнища ураження набрякають і червоніють, потім поступово світлішають і стоншуються. Уражаються найчастіше пальці рук, структура нігтів при цьому порушується. Спостерігаються болі неврологічного характеру.

Атрофодермия червеобразна. Захворювання частіше настає в період статевого дозрівання. На щоках і бровах утворюються фолікулярні комедони, що залишають після себе глибокі рубці.

Блефарохалазис – патологія, що вражає шкіру верхніх повік. Причиною захворювання імовірно вважають нейротрофічні розлади, ендокринні та судинні порушення. Іноді хвороба спровокована хронічним рецидивуючим запаленням повік. Ранні ознаки проявляються в утворенні патологічної складки на повіках. Крізь стоншену шкіру просвічуються кровоносні судини. Тканини збираються складками і звисають над віями. Блефарохалазис формується у людей похилого віку. Дана атрофія не піддається лікуванню, виправити косметичний дефект можливо хірургічним видаленням звисаючої шкіри. Операція буває необхідна в зв’язку з тим, що складки заступають верхнє поле зору.

Пойкілодермія – різновид атрофії шкіри. Стоншена шкіра покривається гиперпігментованими і депигментированными плямами. У сукупності світлі і темні плями надають шкірі обличчя строкатий вигляд. Пойкілодермія буває вродженою, проявляється в ранньому дитячому віці. Набута патологія розвивається при негативному впливі канцерогенних речовин на шкіру.

Причиною пойкілодермії також може бути дерматоміозит, лейкемія, склеродермія, лімфогранулематоз, грибоподібний мікоз та ендокринні порушення. Лікування полягає в усуненні причини захворювання. Призначається вітамінна терапія для посилення імунітету. Клінічні форми пойкилодермии:

1. Атрофічна судинна пойкілодермія Якобі. При даній формі атрофія і пігментація шкіри супроводжуються набряками і суглобовими болями.
2. Сітчаста пойкілодермія обличчя і шиї розвивається на тлі різних інтоксикацій.
3. Пойкілодермія Томсона – вроджена рідкісна форма захворювання, уражається шкірний покрив обличчя, сідниць, пахової і піхвової зона.
4. Пойкілодермія локалізована – вторинна зміна шкіри, утворена під впливом рентгенівських і сонячних променів.

Вроджена аплазія шкіри – вроджений дефект шкірного покриву голови. Причина захворювання залишається невідомою. Осередки аплазії шкіри бувають одиничними, в рідкісних випадках, множинними. Утворене вогнище ураження на волосистій частині голови, заживаючи, утворює рубець розміром 1-3 см в діаметрі.

Терапія та профілактика патологічного стану

Лікування патології атрофічного характеру передбачає комплексні заходи з урахуванням супутніх захворювань.

Пацієнту необхідно отримати консультацію невропатолога, інфекціоніста, ендокринолога і алерголога. Призначаються полівітамінні комплекси для стимуляції регенерації шкіри і підвищення імунітету. Проводяться фізіотерапевтичні процедури для посилення кровообігу уражених шкірних покривів. Антибактеріальна терапія проводиться при інфекційному зараженні. Для місцевого застосування рекомендуються мазі з гепарином, солкосерилом, вітаміном Е, бутадіоном. У разі глибокого ураження можлива пересадка власної здорової шкіри.

Рекомендується берегти шкіру від інфекційних шкірних захворювань, акуратно і дозовано користуватися гормональними препаратами, уникати тривалого впливу ультрафіолетових променів на шкіру. Запобігти утворенню нових вогнищ допоможуть сірководневі ванни, лікувальні грязі та санаторно-курортне лікування.