Що таке трипер: можливі шляхи зараження, характеристика збудника, основні прояви у чоловіків

На жаль, багато жінок і чоловіки не з чуток знають, що таке трипер. Це пояснюється широкою поширеністю даного захворювання. Як показує статистика, зазвичай його діагностують у віці від 19 до 35 років, що пов’язано з активним статевим життям в цей період.

Збудником трипера є грамнегативний диплокок, за формою нагадує два зрощених кавових зерна, що видно на фото, зробленому через окуляр мікроскопа. Латинське його назва — Neisseria gonorrhoeae.

Тому інше, поширене в офіційних медичних колах найменування хвороби — гонорея. Гонокок має довжину від 1,25 до 16 мкм, діаметр до 0,7-0,8 мкм. Цей мікроорганізм вражає тільки тканини людини. Особливістю бактерій є здатність спонтанно утворювати L-форми, які відрізняються стійкістю до стандартного лікування антибіотиками. Це може стати причиною рецидивуючого і хронічного перебігу гонореї. Крім того, в даний час виділяють все більше штамів гонококів з резистентністю до «класичним» протимікробних препаратів із групи пеніцилінів і сульфаніламідів.

Саме з цієї причини приймати які-небудь таблетки необхідно тільки за призначенням лікаря та з обов’язковим контролем результативності лікування. У переважній більшості випадків інфікування даними венеричним захворюванням відбувається тільки при статевому контакті з зараженим людиною. При попаданні зі слизових оболонок на білизну і рушник гонокок гине після їх повного висихання (тобто через 30 хвилин — 5 годин), однак ризик зараження таким шляхом мінімальний (близько 1% всіх випадків).

Також життєздатність бактерії втрачається під впливом температури понад 56°, сонячних променів. Інфекційний процес може вражати не тільки слизові оболонки статевих органів. При оральному або анальному сексі з хворою людиною не виключено виникнення гонорейного фарингіту, тонзиліту в порожнині рота або проктиту прямої кишки. Ризик інфікування при статевому контакті набагато вище у жінок (до 85%), у той час як у чоловіків ймовірність заразитися становить не більше 45%.

Досі не встановлена можливість внутрішньоутробного зараження плоду через плаценту. Лікарі вважають, що дитина може захворіти гонореєю під час пологів при проходженні через шийку матки і піхву. У новонароджених зазвичай буває кон’юнктива очей. Гонококи вражають слизові оболонки сечостатевої системи, вистелені епітелієм.

У більшості випадків процес зупиняється на цервікальному каналі у жінок і уретрі у чоловіків. За допомогою спеціальних ворсинок гонококи прилипають до клітин, проникають всередину, провокуючи тим самим запальну реакцію. При попаданні в кров зазвичай гинуть, але при ослабленому імунітеті інфекція вражає і розташовані в тазової області лімфатичні вузли.

Відомі поодинокі випадки розвитку гонорейного ендокардиту (запалення м’язової стінки серця) і менінгіту. Хронічний трипер викликає деструктивні процеси епітелію, що особливо небезпечно для чоловіків, так як це може призвести до звуження сечовипускального каналу. Інкубаційний період захворювання становить від 24 годин до 1 місяця, але зазвичай не перевищує тижня.

В залежності від інтенсивності інфекційного процесу, реакції організму на потрапляння чужорідної мікрофлори і клінічної картини розрізняють наступні форми гонореї:

• гостру, коли з моменту зараження пройшло не більше 2 місяців;
• хронічну, подібний діагноз ставлять, коли точний час початку проявів невідомо або якщо після цього минуло не більше 60 днів;
• латентну, при якій відсутні будь-які ознаки, однак аналіз на гонококову інфекцію дає позитивний результат.

Дізнатися, що це таке трипер, чоловік може за появи наступних симптомів:

• дискомфорт під час сечовипускання, що проявляється у вигляді сверблячки й печіння;
• рясні гнійні виділення жовтувато-зеленого кольору з уретри;
• припухлість шкіри навколо зовнішнього отвору сечовипускального каналу;
• почервоніння і невелика набряклість шкіри голівки, інколи — поява висипки у вигляді вогнищ ерозії;
• каламутність першої порції ранкової сечі.

При порушеннях роботи імунної системи гонококи з уретри можуть потрапити в передміхурову залозу з розвитком простатиту і насінники, що супроводжується эпидидимитом. Для подібних захворювань характерно гострий початок.

Виникають стріляючі болі в області паху, іноді з’являється набряк мошонки. Різко підвищується температура до 40°, виникають симптоми гострої інтоксикації (слабкість, озноб). Якщо вчасно не почати лікування антибактеріальними препаратами, подібна патологія може закінчитися безпліддям.

Що таке гонорея у жінок: симптоми та особливості перебігу хвороби

Що таке гонорея у жінок, добре знайоме лікарів венерологів, так як дуже часто захворювання у представниць слабкої статі протікає безсимптомно або зі змазаною клінічною картиною.

Більш того, багато хто просто лікують трипер самостійно різними антибіотиками або свічками, прийнявши ознаки гонореї за прояви вульвовагініту. Найчастіше до лікаря звертаються лише при рецидиві патології. Піхва і зовнішні статеві органи уражаються нечасто, подібна локалізація інфекції більше характерна при зараженні через загальні предмети гігієни. Зазвичай гонокок проникає в епітеліальні клітини шийки матки, сечівника (зустрічається майже в 90% випадків), рідше — розташованої в області статевих губ бартолиновой залози. Проявом, що таке гонорея у жінок, є ендоцервіцит. З каналу шийки матки закінчується рясне гнійне відокремлюване.

Це порушує нормальну мікрофлору піхви, викликає його набряклість і ерозію, що може стати причиною кровотеч, не пов’язаних з менструацією. Такі зміни підвищують ризик приєднання вторинної інфекції.

Зовнішні прояви гонореї у жінок схожі з такими у чоловіків:

• білувато-зелені густі виділення з піхви;
• постійний свербіж в ділянці промежини;
• біль і печіння при сечовипусканні;
• сильний дискомфорт при статевому акті.

У жінок інфекція набагато частіше поширюється на внутрішні органи сечовидільної та статевої системи. Типовим є ураження шийки сечового міхура. Це супроводжується болями внизу живота, частими позивами до сечовипускання, можливе підвищення температури тіла. Схожі симптоми виникають і при попаданні гонокока в маткові труби і яєчники.

Цьому сприяють різні діагностичні маніпуляції, пологи, аборт. Типовими наслідками хронічної гонореї у жінок є утворення спайок, що надалі перешкоджає нормальному зачаття, порушення менструального циклу. Враховуючи можливе прихований перебіг захворювання, лікарі рекомендують всім вагітним жінкам, які потрапляють у групу ризику, здати аналіз мазок на гонорею.

Сучасні антибактеріальні препарати, активні у відношенні збудника інфекції, не представляють небезпеки для плоду на будь-якому терміні, тим більше, що для лікування зазвичай достатньо кількох уколів. Варто згадати і про інших формах трипера. Гонорейний проктит починається гостро, з’являється інтенсивне свербіння в області анального отвору, дефекація супроводжується болем.

Найчастіше на поверхні слизової з’являються тріщини, що може стати причиною наявності домішки крові в калі. В деяких випадках з ануса виділяється гнійна слиз. Гонорейний фарингіт і тонзиліт у більшості пацієнтів протікають безсимптомно. Іноді відзначають почервоніння задньої стінки глотки і піднебінних дужок, болі при ковтанні. Але подібна локалізація інфекції часто ускладнюється попаданням гонококів в системний кровотік, що проявляється помірною субфебрильної лихоманкою, симптомами загальної інтоксикації.

Трипер — це легко диагностируемая і хвороба піддається лікуванню

Для діагностики гонореї беруть слизові виділення з сечовипускального каналу, шийки матки, при необхідності — з ротоглотки, прямої кишки, кон’юнктиви.

Дослідження проводять одним з перерахованих нижче методів:

• Мікроскопія мазка. Матеріал наносять на предметне скло і проводять забарвлення спеціальними барвниками метиленовим синім чи брильянтовим зеленим. В результаті гонококи набувають відповідний колір. Специфічність такого способу відносно невисока — близько 70%. Це пов’язано з різноманітністю штамів гонококів.
• Культуральний метод полягає в нанесенні отриманого в ході аналізу виділень на поживні середовища (крім самого субстрату важливі супутні умови, а саме вміст вуглекислого газу і температура). Через кілька діб, відзначають зростання бактерій. На сьогоднішній день бакпосів є найбільш поширеним методом діагностики гонореї, так як при низькій вартості його специфічність складає 98%.
• Реакція імунофлуоресценції. Біологічний матеріал змішують з барвником, завдяки якому комплекси антиген — антитіло підсвічуються і чітко видно під мікроскопом. Застосування РИФ обмежується низькою порівняно з бакпосевом специфічністю (до 80%) і високою вартістю проведення аналізу.
• Серологічне дослідження (реакція Борде-Жангу). На сьогоднішній день використовуються при підозрі на хронічний трипер — це захворювання часто не піддається виявленню класичним культуральним методом.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), є одним з найбільш точних методів діагностики гонореї. Застосовується відносно рідко із-за високої вартості.

Показаннями до проведення обстеження служать:

• поява гнійних виділень з уретри у чоловіків, піхви або прямої кишки;
• виявлення гонореї у статевого партнера;
• сексуальний контакт без презерватива з малознайомою людиною;
• гострий епідидиміт у чоловіка віком до 40 років;
• гнійний кон’юнктивіт у новонародженої дитини;
• власне бажання пацієнта.

При позитивних результатах аналізів зазвичай призначають додаткові дослідження для виявлення інших можливих інфекцій, що передаються статевим шляхом, також до обов’язкових відносять аналіз на ВІЛ, гепатит В і С. Лікарі радять зробити УЗД органів малого тазу. Обстеження необхідно і статевим партнерам, з якими пацієнт мав сексуальний контакт протягом минулого місяця або 60 днів, якщо мова йде про безсимптомній формі гонореї.

Трипер — це захворювання, яке добре піддається терапії антибактеріальними препаратами. Для лікування неускладнених форм гонореї достатньо одноразового введення антибіотиків.

Зазвичай призначають:

• Цефтриаксон (Роцефін, Тороцеф, Цефтриабол) 250 мг (хоча частіше використовую весь флакон ліки — 1г) внутрішньом’язово;
• Ципрофлоксацин (Квинтол, Ципринол, Цифран) — 500 мг перорально;
• Офлоксацин (Зофлокс, Офлоксин) — 400 мг всередину;
• Спектиномицин (Кірін) — 2 г внутрішньом’язово;
• Ломефлоксацин (Лофокс, Ломацин) — 800 мг (2 таблетки) усередину.

При хронічному триппере або при стійкій інфекції схема терапії інша. Антибіотики застосовують ті ж самі, але зростає дозування і тривалість лікування. Основним лікарським засобом є Цефтріаксон внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 1 г в день. Уколи роблять до закінчення 2 діб після зникнення клінічних симптомів.

При наявності протипоказань до застосування Цефтріаксону використовують Спектиномицин (по 2 г двічі на день внутрішньом’язово), Цефотаксим (по 1 г три рази на день внутрішньовенно), Ципрофлоксацин (по 500 мг двічі на добу внутрішньовенно). Тривалість лікування така ж, як і для Цефтріаксону.

Після курсу уколів терапію продовжують таблетками Офлоксацину (по 800 мг на добу, розділені на два прийоми) або Ципрофлоксацину (по 500 мг двічі на день). В середньому лікування триває близько двох тижнів. При підозрі на супутню хламидиозную інфекцію додатково використовують Азитроміцин (Азитрокс, Сумамед) у дозі 1 г одноразово або Доксициклін (Кседоцин, Юнідокс) по 100 мг двічі на день протягом тижня.

При виявленні гонореї під час вагітності, призначають безпечні для плоду антибіотики Цефтріаксон або Спектиномицин в стандартному кількості. Контроль ефективності терапії у всіх пацієнтів проводять через два дні і дві тижні після закінчення курсу прийому препаратів. Критеріями результативності є відсутність зовнішньої симптоматики і негативні дані лабораторних методів дослідження.

При рецидиві інфекції лікування призначають тільки після бактеріологічного посіву на чутливість до антибіотиків. До типових ускладнень протимікробної терапії відносять алергічні реакції, порушення з боку травної системи і загострення вагінального кандидозу у жінок. При хронічній формі захворювання основне лікування доповнюють місцевим. Роблять інстиляції антисептичних розчинів (2% протарголу і 0,5% нітрату срібла).

Вкрай рідко, за суворими показаннями проводять специфічну імунотерапію гонококової сироваткою. Трипер — це інфекція, яку можна легко уникнути при використанні презерватива під час сексуального контакту з малознайомим партнером. Беручи до уваги безсимптомний перебіг захворювання у жінок, здати аналізи на виявлення гонококів рекомендують на етапі планування вагітності, перед початком лікування імуносупресивними препаратами.