Симптоми та лікування пелюшкового дерматиту у дітей медикаментами і народними засобами
Пелюшковий дерматит відноситься до запальних захворювань шкіри і виникає в результаті впливу фізичних, хімічних та інших зовнішніх факторів. Найбільше поширення патологія отримала з моменту винаходу одноразових підгузників. Даний недуга досить часто зустрічається в клінічній практиці лікарів-педіатрів. Пік захворюваності припадає на вік 5-7 місяців. Це пов’язано з тим, що в цей період дитині вводиться прикорм, який змінює кислотність сечі і стільця. Патології більше схильні дівчатка, ніж хлопчики.
1
Види і причини розвитку пелюшкового дерматиту
У розвитку захворювання основну роль відіграє вплив постійної підвищеної вологості на ніжний шкірний покрив дитини в зоні підгузника. Виділяють такі групи чинників, які можуть спровокувати розвиток пелюшкового дерматиту:
- Механічні – тертя пелюшкою або підгузником.
- Фізичні – вологість і температура.
- Хімічні – агресивна дія аміаку сечі і жовчних кислот калу на шкіру дитини.
- Мікробні – стрептококи та стафілококи.
Також сприятливими станами є алергічні захворювання малюка і нестача вітамінів і мінералів в раціоні немовляти.
У більшості випадків причинами хвороби є:
- неправильно підібраний розмір підгузника;
- рідкісна його зміна;
- алергія на запахи і матеріал, з якого зроблений підгузник;
- недостатня гігієнічна обробка шкіри малюка після зміни памперса.
Зазначені причини призводять до порушення дихальної і влагообменной функції шкіри, що викликає розвиток запальних реакцій.
Пелюшковий дерматит – це збірне поняття, яке може включати в себе кілька різних захворювань:
- 1. Потертість – поверхневе ушкодження в місцях дотику шкіри і подразника.
- 2. Періанальний дерматит розвивається у дітей на штучному або змішаному вигодовуванні внаслідок зміни характеру випорожнень. У цьому випадку спостерігається гостре запалення навколо анального отвору.
- 3. Крайовий дерматит розвивається через розмноження грибків Candida. Зовні схожий на потертість. Клінічне відмінність полягає в тому, що висипання з’являються в місцях тертя країв підгузника про шкіру.
- 4. Себорейний дерматит – виникає внаслідок надмірного утворення секрету сальних залоз, що проявляється яскраво-червоним висипом. Також може супроводжуватися жовтими лусочками в області голови.
- 5. Кандидозний дерматит – виникнення в паху яскраво-червоної висипки, а згодом – гнійників.
- 6. Імпетиго – різновид піодермії, збудниками є стафілококи та стрептококи. Проявляється пузырьково-гнійничкові висипання. Найбільш характерні зони виникнення висипу – спина, стегна, живіт і руки.
- 7. Интертриго – з’являється в результаті тертя шкіри об шкіру (в природних складках – пахових, під пахвами) в умовах підвищеної вологості, може викликати бактеріальну та грибкову інфекцію.
2
Симптоми
Ускладнена форма пелюшкового дерматиту
Діагностувати захворювання може як мама немовляти, так і лікар під час звичайного клінічного огляду дитини.
Симптоми пелюшкового дерматиту починають проявлятися під підгузником в місцях найбільшого тертя – в області статевих органів, на сідницях, в шкірних складках. На початковому етапі в місцях ураження шкіра виглядає почервонілий, цей період називають опрілістю. При появі цього симптому потрібно відразу ж починати лікування, так як в подальшому попрілість переростає у власне пелюшковий дерматит, боротися з яким значно складніше.
Без лікування почервоніння посилюються, на їх тлі починають з’являтися дрібні бульбашки, схильні до периферичної росту і злиття. Вони можуть розкриватися, на їх місці утворюються кірки і місця лущення. Ці ділянки запалення є сприятливим середовищем для розвитку інфекції.
Якщо терапія відсутня і на цьому етапі, розвивається піодермія: з’являються гнійничкові висипання, які залишають після себе рубці і заподіюють сильний дискомфорт малюкові. При цьому спостерігається погіршення загального стану дитини. Може підвищуватися температура тіла. Малюк стає неспокійним, вередує, погано їсть, постійно прагне зняти підгузник.
Ускладненням хвороби є поява великих гнійників, які вражають глибокі тканини дерми.
3
Профілактичні заходи
Бульбашкові висипання при пелюшковому дерматиті
На першому місці в лікуванні та профілактики пелюшкового дерматиту стоять гігієнічні заходи у вигляді зміни підгузників кожні 2-4 години. Кожна процедура повинна супроводжуватися підмиванням дитини під теплою проточною водою.
Після підмивання необхідно насухо витерти кожну шкірну складку малюка. Бажано використовувати м’який махровий рушник. Потім потрібно провести дитині повітряні ванни протягом 15-20 хвилин, якщо дозволяє температура приміщення (вона повинна бути не нижче +22+23 градусів).
Завершувати цю процедуру необхідно застосуванням мазей і присипок, в які повинні входити натуральні рослинні олії.
4
Лікування
При вже розвиненому захворюванні використовуються такі лікарські препарати, як:
- Крем Бепантен або Бепантен плюс.
- Мазь Дестин.
- Декспантенол у вигляді крему або мазі.
- Крем Драполен.
- Присипка Банеоцин.
- Пантестин – крем або аерозоль.
Доктор Комаровський рекомендує батькам лікувати дерматит у дітей таким препаратом, як Пантестин. Він має гелеву основу і рівномірно розподіляється по поверхні шкіри.
Одночасно наносити на одні і ті ж місця шкіри присипку і крем не рекомендується. Необхідно надягати підгузник тільки тоді, коли крем або мазь повністю вбереться в шкіру. В іншому випадку засіб потрапить на підгузник, і він перестає пропускати повітря.
Також в якості профілактики та лікування пелюшкового дерматиту у малюків використовуються такі народні засоби, як:
- Череда.
- Ромашка.
- Календула.
- Алое.
- Кора дуба.
- Липа.
- Сосна.
- Шишки хмелю.
З цих лікарських рослин роблять відвари і додають їх у воду при купанні дитини.
Особливо помітним ефектом володіє череда. Ця трава має виражені антисептичні та протизапальні властивості і широко використовується для профілактики і лікування шкірних захворювань у дітей і дорослих.
При пелюшковому дерматиті лікарі категорично забороняють обробляти шкіру немовляти розчином марганцівки або зеленкою: це може призвести до надмірної сухості шкіри та ускладнення хвороби, а також до змазування клінічних симптомів.
При вираженій запальній реакції в схему лікування додають кортикостероїдні мазі, креми або спреї (найчастіше – препарати з Гідрокортизоном). У важких випадках застосовують десенсибілізуючі препарати – Цетиризин, Діазолін. Якщо при виконанні всіх рекомендацій почервоніння не проходить протягом 2-3 діб, необхідна консультація дільничного лікаря-педіатра.
У більш серйозних випадках прояви пелюшкового дерматиту (таких як приєднання стрептококової і стафілококової інфекції) фахівцем будуть призначені необхідні аналізи:
- Дослідження калу на дисбіоз.
- Загальний аналіз крові.
- Бактеріологічний посів з місць ураження на патогенні збудники.