СНІД

Більшість ВІЛ — інфікованих новонароджених в усьому світі заразилися в результаті вертикальної передачі від матері плоду. Ризик інфікування плода ВІЛ-інфекцією від матері становить за різними оцінками від 13 до 39 %.
Передача вірусу може відбуватися внутрішньоутробно або в процесі грудного вигодовування, але, ймовірно, інфікування відбувається в перинатальний період життя. Кесарів розтин не зменшує ризик інфікування новонароджених.
Ризик інфікування плоду може бути значно знижений, якщо ВІЛ-позитивна жінка отримує азидотимідин (АЗТ) під час вагітності.
Вірус може передаватися при гемотрансфузіях. Роль цього шляху інфікування зменшилася після того, як всі донори стали обстежитися.

ВІЛ-позитивна матір, яка приймає наркотики в/в шляхом, гетеросексуальний контакт.
Передача за допомогою препаратів крові (в даний час ризик інфікування зменшився завдяки ефективному скринінгу).
Не доведено, відбувається інфікування плода трансмісивним шляхом під час народження.

Часто інфіковані новонароджені в перші дні після народження не мають клінічних ознак захворювання.
Найбільш частими клінічними ознаками в перші місяці життя є: повторні інфекції, важка важковиліковна діарея, відсутність стабільної надбавки у вазі і інші прояви декомпенсації, які можуть проявитися незабаром після народження.

Серологічні тести неефективні, оскільки материнські антитіла проникають через плаценту. У три місяці життя показано визначення специфічних антитіл класу IgA
Для підтвердження діагнозу «істинної» інфекції показано проведення полімеразної ланцюгової реакції для виявлення антигену вірусу на мембрані лімфоцитів новонародженого.

Адекватне парентеральне харчування.
Профілактика пневмоцистної інфекції.
В/в гамма-глобулін з метою пасивної імунізації (400 мг кожні 4 тижні).
Антивірусні препарати (АЗТ, DDI та ін) призначають новонародженим тільки з клінічними проявами ВІЛ-інфекції.
Антибактеріальні препарати для лікування супутніх інфекцій.
ВІЛ-інфікованим новонародженим не проводиться вакцинація живою противополиомиелитной вакциною.