Є свідомість у Тузика?

Одного разу на прогулянці, коли ми, піднявшись на гору, сіли відпочити, мій супутник, дивлячись, як невтомний Тузик з веселим гавкотом ловить свій хвіст, з посмішкою зауважив:

— Цікаво, що «думає» зараз Тузик? І взагалі чи є у собак свідомість? — Обернувшись до мене, він додав:— А що з цього приводу говорить наука?

— Добре, я відповім на ваше питання, але тільки раніше скажіть мені, чи є у вас кіпа.

— Яка кіпа?

— Ну, кіпа, є вона у вас чи ні? — Але я не знаю, про що ви запитуєте,— дивувався хлопець. — Поясніть, будь ласка, що таке кіпа, тоді я зможу відповісти, чи є вона у Мене. Посміхнувшись, я сказав:

— Ось так само і люди не могли відповісти, чи є свідомість у тварин, поки не зрозуміли, що це таке — людська свідомість, яким вони наділяли тварин або яке заперечували у них.

Зав’язалася бесіда. Ось про що ми говорили. Люди довгий час думали, що свідомість людини — це «безсмертна душа», частка «божого духа», яка нібито живе в тлінному тілі. Є душа в тілі — людина усвідомлює; тимчасово вилетіла з тіла — він непритомний чи спить; зовсім душа розлучилася з тілом — значить, чоловік помер.

Представляючи собі так людську свідомість, не важко було відповісти і на питання про душу тварин, хоча відповіді ідеалістів були різні. Одні вважали, що тільки людина, «створений за образом і подобою божою», має душу. Інші вірили, що душа, як частинка бога, є й у тварин. Досі в Індії багато вважають гріхом убити навіть комара, клопа і будь-яка інша жива істота, що володіє нібито такою ж душею, як і людина. Були люди, які, борючись з релігійними поглядами на свідомість, заперечували його повністю не тільки у тварин, але й у людини.

Наукове пояснення сутності свідомості дали основоположники діалектичного матеріалізму. Фрідріх Енгельс показав, що свідомість — продукт людського мозку, а сама людина — продукт природи. Володимир Ілліч Ленін вважав, що свідомість людини — це «вищий продукт особливим чином організованої матерії» — матерії мозку. І при цьому не одного якого-небудь ділянки або «центру» мозку, а всієї його узгодженої, цілісної, як іноді кажуть — інтегративної діяльності.

Карл Маркс, підкреслюючи іншу особливість людської свідомості, говорив, що воно — суспільний продукт і залишиться ним, поки взагалі існують люди. Свідомість і мова розвивалися разом, в процесі праці.

Ми знаємо, що суспільне буття визначає суспільну свідомість людей. Які умови матеріальне життя суспільства, такі його ідеї, переконання, політичний лад. Однак свідомість людини не тільки відображає об’єктивний світ, але й творить, переробляє його; якщо навколишні умови не задовольняють людські потреби, то люди змінюють ці умови. А раз так, значить свідомість — це вища форма відображення об’єктивної реальності — властиво тільки людині. Цей марксистський, єдино правильний погляд на свідомість отримав назву «теорія відображення».

Але свідомість не з’явилося відразу невідомо звідки, воно має свою історію походження та розвитку.

У Тузика свідомості немає. Але він, як і більш низько розвинені тварини, що володіє психікою, про яку читач уже знає з попереднього оповідання. Коли говорять про свідомості у тварин, то мають на увазі ті властивості психіки, з яких повільно розвивалося людську свідомість.