Техніка забору нирок

На цьому малюнку видно дві фази розвитку процесу: компенсаторна, коли загальна спрямованість змін відповідає спроби нормалізації основних змінних, і декомпенсаторная, при якій відбувається падіння серцевого викиду, наростання судинної недостатності, метаболічного ацидозу, падіння тиску і через 30-40 хв настає смерть.

Проведені експерименти свідчать про принципову можливість використання подібної моделі в цілях прогнозування термінальних станів. При введенні в модель системи рівнянь, що описують поведінку нирки, представиться можливість визначення їх функції в широкому діапазоні впливів. Ми сподіваємося, що подальші дослідження дозволять нам знайти алгоритми часу настання клінічної смерті донорів і прогнозу придатності їх органів для подальшої пересадки.

Техніка забору нирок. Вилучення нирок проводилося після розтину черевної порожнини серединним розрізом від мечоподібного відростка до лобка з поперечним розтином прямих м’язів живота. Першим етапом операції є мобілізація товстого кишечника, поперечної ободової кишки і частково висхідної і сигмовидної кишок, розтин латеральних каналів черевної порожнини. Після оголення нирок проводять ревізію на предмет вмісту в них каміння або іншої патології. При відсутності локальних змін вздовж ниркових судин до аорти і нижньої порожнистої вени розсікають очеревину. Судини ретельно виділяють, потім нижню порожнисту вену і аорту перетинають вище і нижче місця впадання ниркових вен і артерій.