Валеріана лікарська

Багаторічна трав’яниста рослина родини валеріанових. Для медичних цілей використовують кореневища з корінням. Вони містять до 3,5% ефірного масла, органічні кислоти, сесквітерпени, ряд алкалоїдів, глікозидні сполуки та ін

Лікувальне застосування.

Заспокійливий і снодійний, потенціюючу і синергидное вплив сполук валеріани на активність снодійних, антиаритмічних, кардіотонічних, протисудомних засобів. Раціональні комбінації валеріани з бромідами, препаратами глоду, хмелю, кмину, ромашки та ін. Доведено, що коріння валеріани надають противоглистное, противірусну, антибактеріальну дію.

Валеріана покращує провідність імпульсів в міокарді, справляє позитивний вплив на стан судинної стінки і систему антиоксидантного захисту, зменшує частоту екстрасистолій низькою градації при пароксизмальній та суправентрикулярної тахікардії.

Лікувальні властивості валеріани визначаються не тільки одним компонентом, а взаємодією багатьох компонентів, незалежно від того, що по своїй активності вони можуть значно поступатися основним представникам хімічних сполук – валепотриатам. Лікарські форми використовуються при різних кардионеврозах, неврастенії й інших астеноневротичних станах, у тому числі і виникають при ряді інфекційних захворювань – дифтерії, скарлатині, ангіні, ботулізмі, токсикоінфекціях.

Не рекомендуються препарати валеріани при дисциркуляторних порушеннях мозкового кровообігу.

Форма застосування

–Настій (15 г на 200 мл) по 2-3 столові ложки 3 рази на день через 30 хв після їди.

–Настоянка валеріани по 20-30 крапель 3 рази на день (дорослим), дітям – залежно від віку.

–Екстракт валеріани густий: застосовують у вигляді таблеток, вкритих оболонкою, по 1-2 таблетки на прийом. Кожна таблетка містить 0,02 г екстракту валеріани густого. Таблетки зручні для прийому, однак більш виражений ефект дає свіжоприготований настій валеріани.