Взаємодія інгібіторів АПФ з іншими лікарськими засобами

При недостатньому ефекті монотерапії застосовують інгібітори АПФ в поєднанні з іншими препаратами, найчастіше з діуретиками. При цьому інгібітори АПФ усувають викликану діуретиками і перешкоджає їх ефекту активації РААС і симпато-адреналової системи. З іншого боку, спричинена діуретиками активація РАС, збільшує кількість субстрату, на який впливають інгібітори АПФ. При такому поєднанні можливий різкий гіпотензивний ефект, що вимагає обережності і застосування малих доз на початку лікування.

Не рекомендується одночасне застосування інгібіторів АПФ з калійзберігаючими діуретиками або препаратами калію із-за ризику розвитку гіперкаліємії; особливо схильні до гіперкаліємії хворі з порушеною функцією нирок. В останні роки отримані дані, що при тривалому застосуванні інгібіторів АПФ можливе підвищення рівня альдостерону, підвищений рівень якого, поряд з несприятливим впливом на водно-електролітний обмін, може бути чинником розвитку фіброзу міокарда. Тому рекомендується в таких випадках поєднувати інгібітори АПФ зі спіронолактоном під суворим контролем вмісту калію в плазмі.

При поєднанні інгібіторів АПФ з ніфедипіном зменшується вираженість викликається останнім активації симпато-адреналової системи і РААС, тахікардії і набряклість щиколоток.

При рідко використовуваному поєднанні з b-блокаторами останні знижують спостерігається при лікуванні інгібіторами АПФ, підвищення активності реніну і потенціюють їх гіпотензивний ефект; при цьому зростає ризик розвитку гіперкаліємії, а при ураженні міокарда — недостатності кровообігу.

При одночасному застосуванні інших вазодилататорів (наприклад, нітратів) або діуретиків може раезко знижуватися ПЕКЛО, зокрема, в ортостатичному положенні.