Як подолати тягу до здоби?

Потреба в борошняних продуктах або вуглеводний голод, як називають цю тягу лікарі, не завжди є результатом такого способу життя, де харчування постійне і у великих кількостях стоїть на першому місці. Повнота людини не завжди прямо залежить від кількості споживаних їм калорій.

Підшлункова залоза виробляє інсулін, від якого залежить рівень глюкози (цукру) в крові. Чим більше глюкози потрапить у кров, тим більше виділиться інсуліну. Коли людина поглине велика кількість борошняних продуктів, збільшиться цукор в крові, отже, підшлункова повинна швидко викинути в кров величезна кількість інсуліну для знищення цього самого цукру. А потім запас викинутого інсуліну продовжує шукати цукор, якого вже немає, а звідси – знову відчуття голоду. Так і відбувається цілодобовий кругообіг мучного і солодкого в природі – людина намагається вгамувати голод борошняним, а борошняне в свою чергу викликає ще більший голод.

Зміна простих вуглеводів складними – головний крок до перемоги над тягою до всього здоби. Отже, в раціоні з’являються овочі, фрукти і злаки, багаті складними вуглеводами. А щоб ще і допомогти кишечнику почиститися, потрібно налягати на капусту, яблука і груші. Дотримуючись такого правильного харчування деякий час вже можна знизити інсулін в крові, так як без простих вуглеводів підшлункова залоза так активно не працює. А вже через пару тижнів можна позбутися від манливого поклику тістечок і булочок в своїй голові, і дикого бажання з’їсти їх усіх.

Звичайно, є такі люди, які взагалі відмовилися від мучного і солодкого, але їх одиниці. А основна маса не уявляє собі таке життя, і час від часу шматок торта все-таки опиняється в шлунку. І це нормально, ми просто люди, ми повинні радувати свій організм. Головне, щоб таких моментів було вкрай мало, тому краще організувати вдома заначку із сухофруктів або горіхів, і носити в сумочці маленький пакетик з цими самими горіхами і сухофруктами, який обов’язково стане в нагоді в такі от моменти смутку і туги за борошняному і солодкому.