Як вилікувати лишай в домашніх умовах: медикаменти, народні засоби

Лишай – це збірне поняття, яке включає різноманітні шкірні захворювання, абсолютно не пов’язані між собою. Загальну назву вони отримали з-за зовнішньої схожості висипань або інших проявів. Також в більшості випадків захворювання мають інфекційну природу (вірусне, грибкову, бактеріальну). Всі види позбавляючи мають різну етіологію, механізм розвитку і способи зараження. Лікування в основному проводиться медикаментозно і в домашніх умовах.

1

Види позбавляючи людину

Лишай відноситься до групи запальних захворювань шкіри, і в більшості випадків причиною хвороби є грибки різних груп. Їх поділяють на три великих класи:

1. 1. Антропофильные, які вражають тільки людей.
2. 2. Зооантропофильные, зустрічається у людей і тварин.
3. 3. Геофильные грибки, передаються шляхом контакту з землею.

Деякі види захворювань мають бактеріальну і вірусну етіологію, і в більшості випадків пусковим механізмом у розвитку хвороби стає ослаблений імунітет.

Існують різновиди патології, які мають аутоіммунну природу і алергічну, але їх лише формально відносять до лишаям.

Різновиди:

• Оперізуючий лишай (герпес).
• Стригучий (мікроспорія і трихофітія).
• Рожевий лишай Жибера.
• Висівкоподібний.
• Червоний плоский.
• Лускатий лишай, псоріаз.
• Мокнучий, або екзема.

Останні три захворювання називаються позбавляємо виключно через історичного аспекту. Так як у їх виникненні відіграють роль алергічні та аутоімунні механізми.

1.1

Оперізувальний герпес

Оперізувальний лишай відноситься до інфекційних захворювань, і причиною його появи стає вірус герпесу (герпес зостер). Він також викликає вітряну віспу (вітрянку).

У дітей при зараженні збудником інфекція протікає у вигляді вітряної віспи – дрібних висипів по всьому тілу. При зараженні дорослої людини розвиваються симптоми оперізувального лишаю.

Частіше захворювання є рецидив вітрянки. Це пов’язано з тим, що збудник після перенесеної дитячої інфекції знаходиться в організмі людини в пасивному стані. При появі сприятливих умов (зниження імунітету або період після перенесених тяжких соматичних захворюваннях) збудник надходять в кров з нервових гангліїв (місце “сну” інфекції) і викликає прояви оперізувального лишаю.

Найбільш частими причинами “пробудження” збудника є:

• Хронічний стрес і сильні перевтоми.
• Онкологічні захворювання.
• ВІЛ-інфекція та інші імунодефіцитні стани.
• Прийом лікарських засобів, які знижують імунний захист, таких як глюкокортикоїди і цитостатики.
• Проведення променевої та хіміотерапії.

Захворювання заразне, так як у вмісті пухирців знаходиться велика кількість вірусних частинок. Для осіб, які перехворіли вітрянкою в дитячому віці, небезпеки немає.

Також дорослі, які не хворіли на вітрянку в дитинстві можуть заразитися від дітей з вітряною віспою.

1.1.1

Симптоми хвороби

Оперізувальний лишай починається з проявів, які нагадують гострі респіраторні вірусні інфекції. У хворих на початкових етапах підвищується температура тіла, виникає озноб, сильна слабкість і головний біль. В місцях майбутніх висипань з’являється сильний біль, свербіж, печіння, оніміння і відчуття поколювання. Тільки через 1-4 дні на шкірі розвивається висип у вигляді рожевих плям, потім на їх тлі формуються маленькі бульбашки з прозорою рідиною всередині.

Висип має характерну локалізацію. Вона розвивається по ходу міжреберних нервів в області грудної клітини. Іноді можуть з’являтися висипання на обличчі по ходу трійчастого або лицьового нерва і ще рідше в місці чутливих нервів кінцівок.

Больові відчуття можуть бути різної інтенсивності, але найчастіше біль настільки сильна, що пацієнти просто не можуть терпіти. Висипання супроводжуються вираженим свербінням і палінням.

У період максимального появи висипу у хворих значно підвищується температура тіла до 39 градусів. Також страждає і загальний стан, розвивається сильна слабкість, млявість, зниження працездатності. Виражені клінічні прояви спостерігаються протягом тижня, а потім бульбашки починають зсихатися і покриваються кірками. Надалі вони сходять, і на цих місці залишаються світлі ділянки шкіри або маленькі рубці. При нормальній імунній відповіді одужання настає через 2 тижні, максимум – місяць.

У літніх людей і пацієнтів з ослабленим імунітетом перебіг хвороби більш тривалий. В деяких випадках, навіть після лікування від хвороби і зникнення елементів висипу, у місцях ураження залишаються больові відчуття, які називають постгерпетичній невралгією.

1.1.2

Лікування

Лікування оперізувального лишаю повинно проводитися лише лікарем з допомогою лікарських засобів. Використання народних методів у даному випадку протипоказано. Основними групами препаратів є:

• Знеболюючі – Диклофенак, Анальгін, Дексалгін та ін.
• Седативні препарати, такі як екстракт Валеріани, Пустирника, Новопассит, Пасифлора та ін.
• Снодійні засоби необхідні, так як сильна біль, свербіж і печіння не дають пацієнтові нормально заснути. Використовують такі препарати, як Сонміл, Донормил.

Етіотропним лікуванням є призначення противірусних препаратів Валацикловір, Ацикловір, Фамцикловір. Їх використовують у вигляді мазей та таблеток. Перші наносять на місця висипань, а таблетки приймають по схемі, в дозі, призначеній лікарем. Місця висипу необхідно обробляти розчинами анілінових барвників – зеленкою або фукорцином. Це запобігає приєднання вторинної інфекції і нагноєння пухирців.

1.2

Стригучий лишай

Стригучий лишай відноситься до інфекційних запальних захворювань шкіри і викликається грибками різного роду, такими як:

1. 1. Трихофітон (Trichophyton).
2. 2. Микроспорум котячий або іржавий (Microsporum lanosum seu ferrugineum).
3. 3. Епідермофітони (Epidermophyton).

Захворювання передається через заражених кішок або собак і від людини при контакті з місцями ураження. Заразитися інфекцією можна і через побутові предмети – шапки, білизна, гребінці, рукавички і т. д. Стригучий лишай найчастіше зустрічається у дітей молодшого віку – від 4 до 10 років. Це пов’язано з недостатнім розвитком та досконалістю імунного захисту.

Дорослій людині заразитися грибком досить складно, так як на шкірі та волоссі існують спеціальні захисні фактори у вигляді біологічних кислот, які створюють певну рН і захищають організм від проникнення грибка.

Для зараження дорослому необхідно мати ряд провокуючих і сприяючих факторів. До них відносять:

• Мікро пошкодження або подряпини на шкірі.
• Зниження імунного захисту.
• Тривала дія вологи на шкіру.
• Недотримання правил особистої гігієни, надмірне забруднення та запилення шкіри.
• Наявність постійних стресів і перевтоми.

Хвороба існує в трьох типових формах:

1. 1. Лишай гладкої шкіри.
2. 2. Ураження волосистої частини голови.
3. 3. Хронічна форма лишаю.

1.3

Прояви захворювання

Стригучий лишай волосистої частини голови

Лишай гладкої шкіри характеризується появою запальних плям овальної або круглої форми. Улюбленими місцями стають області природних складок, тулуб і на обличчі. Спочатку місця ураження набувають вигляд плям червоного або рожевого кольору. Потім поступово в їх центрі розвивається лущення. По краю вогнища ураження з’являється запальний набряковий валик з дрібними вузликами, корочками або бульбашками. Місця ураження характеризується периферичним зростанням і можуть зливатися між собою. Часто в центрі пошкодження розвиваються нові утворення, та формуються своєрідні осередки у вигляді “кільця в кільці”. Пацієнтів турбує незначний свербіж. При проведенні своєчасного і правильного лікування видужання настає через 2-3 тижня.

У разі ураження волосистої частини голови в місцях інфекції розвиваються круглі, овальні або неправильної форми ділянки блідо-рожевого кольору, не мають чітких кордонів. Вогнища пошкодження покриваються корочками і місцями лущення. У пошкоджених областях відбувається обламування волосся на різному рівні. Залежить це від виду грибка. Трихофітія обламує волосся на рівні 1-2 мм, а мікроспорія – 5-8 мм. Так як грибок вражає волосяні фолікули, то надалі ріст волосся не відновлюється.

Хронічна форма стригучого лишаю виникає з перерахованих вище двох. Її поява характерно у осіб з ослабленим імунітетом, а також у юнаків в пубертатному віці, частіше у дівчаток. Симптоми при цій формі нагадують ознаки позбавляючи гладкої шкіри і волосистої частини голови, але прояви менш виражені і змазані.

Встановити точний діагноз можна, якщо з тіла хворого взяти мазки на бактеріологічне дослідження. Цей метод найбільш достовірно вкаже на тип збудника і допоможе визначити чутливість грибка до препаратів.

1.1.2

Лікування

Лікувати стригучий лишай досить важко. Курс терапії становить зазвичай від 4 до 6 тижнів. При наявності одного незначного вогнища ушкодження шкіри і при нормальному самопочутті пацієнта достатньо використання кремів, мазей, гелів і дезрозчинів.

При поширеній грибкової інфекції призначають системну терапію, яка включає застосування пероральних протигрибкових засобів. Позбутися від стригучого лишаю можна за допомогою таких препаратів, як Гризеофульвін, Ітраконазол, Нізорал. Їх застосування проводять за схемою, яку призначає лікар.

Якщо є ураження волосистої частини голови, то волосся збривають і здійснюють місцеве лікування з використанням протигрибкових мазей: Кетоконазол, Міконазол, Клотримазол, Ламізил, Экзодерил.

Хорошим ефектом також володіє розчин Йоду. Їм необхідно обробляти уражені ділянки один або максимум 2 рази в день (щоб не викликати опіки).

При хронічній формі проводять імунокорекцію і лікують захворювання, які призвели до імунодефіциту.

При виражених запальних реакціях і гнійних процесах, необхідно очистити місця пошкодження від гною. Потім на чисті ділянки ураження накладають протигрибкові мазі в комбінації з антибіотиками і глюкокортикоїдами – Тримістин, Целестодерм, Тридерм.

Швидко вилікувати стригучий лишай, навіть з допомогою медикаментозних засобів, досить важко. Із народний коштів у домашніх умовах можна використовувати Березовий дьоготь. Його змішують в пропорції 1:1 з вершковим маслом і наносять на місця пошкодження. Змащувати уражену шкіру необхідно 2-3 рази в день.

Також як народного засобу можна використовувати бовтанку, до складу якої входить сірка і саліцилова кислота. Замовити її можна в аптеці. Роблять засіб на спирту. Бовтанка чинить протизапальну та антисептичну дію і попереджає приєднання вторинної інфекції.

1.4

Рожевий лишай, або хвороба Жибера

Рожевий лишай (хвороба Жибера) має інфекційно-алергічна природу. Механізм розвитку патології до кінця не з’ясований. Передбачається, що безпосередньою причиною стають вірус герпесу 1 і 6 типу.

Сприяючими факторами розвитку захворювання є:

• Ослаблення імунної системи після гострих респіраторних вірусних інфекцій (у зв’язку з цим відзначається сезонність хвороби в осінньо-зимовий період) та інших важких соматичних захворювань.
• Різні порушення в обміні речовин і в гормональному балансі.
• Вплив сильного стресу.
• Нещодавно перенесені вакцинації.
• Пошкодження шкіри.

1.4.4

Ознаки захворювання

Первинна симптоматика дуже схожа але звичайну застуду. Пацієнта починають турбувати сонливість, нездужання, незначне слабкість.

Першим елементом ураження є материнська бляшка. Вона являє собою пляма великого розміру до 3-5 см у діаметрі, круглої або овальної форми. Освіта злегка підноситься над шкірою. Через тиждень або два навколо материнської бляшки починають з’являтися більш дрібні плями в діаметрі не більше 1 див.

Ділянки ураження мають характерне лущення в центрі. По периферії утворюється червона облямівка.

Висипання при хворобі Жильбера

Ділянки ураження існує відокремлено і практично ніколи не зливаються. В області висипань з’являється незначний свербіж.

Найчастіше висип з’являється на бічних поверхнях тулуба, спині і плечах. Тривалість хвороби становить від місяця до двох, потім висип зникає. У людей з низьким імунітетом і при неправильному лікуванні симптоми зберігається набагато довше.

1.4.5

Терапія

Оскільки етіологія захворювання до кінця не з’ясована, лікування рожевого лишаю полягає у симптоматичної терапії. Пацієнтам призначають мазі і креми, у складі яких перебувають глюкокортикоїди та протисвербіжні засоби.

Використовують бовтанки з Ментолом і Анестезином в складі. Ці речовини знижують чутливість уражених місць і зменшують свербіж. Наносити бовтанку потрібно 2-3 рази на день.

Застосовувати глюкокортикоїдні мазі (Бетаметазон, Бетасалик, Мометазон) необхідно вранці і ввечері. Мазати слід тільки уражені ділянки.

При великих висипаннях призначають антигістамінні препарати для прийому всередину. Використовують Супрастин, Лоратадин, Цетиризин. Вони усувають алергічні прояви і зменшує свербіж.

Якщо до місць пошкодження приєднується вторинна інфекція, використовують мазі з антибіотиками.

Як імуномоделюючої терапії застосовують препарати Изоприназин, Інтерферон. Також пацієнтам призначають вітамінні комплекси.

Хворим необхідно дотримуватися деякі рекомендації по гігієнічному догляду:

• Зменшити кількість водних процедур, особливо ванн.
• Не використовувати агресивні миючі засоби, вони дратують шкіру і можуть посилювати симптоматику.
• Не можна використовувати креми і лосьйони для тіла.
• Пацієнтам рекомендується проводити сонячні ванни, хороший ефект надає солярій.
• Необхідно позбутися від синтетичних і вовняних речей, які можуть надавати дратівливу дію на шкіру.

Для якнайшвидшого одужання пацієнтам призначають дієту, яка виключає вживання смаженої, жирної їжі, а також міцний кава, чай і алкоголь.

При проведенні комплексного лікування і дотриманні всіх приписів лікаря прогноз захворювання сприятливий, і приблизно через місяць настає одужання.

1.5

Висівкоподібний лишай

Висівкоподібний лишай

Висівкоподібний, або різнокольоровий, лишай є найпоширенішим видом патології. Хвороба однаково часто вражає як дітей, так і дорослих.

Причиною захворювання є дріжджеподібний грибок Питироспорум (pityrosporum), який в нормі живе на шкірі людини і є умовно-патогенним мікроорганізмом. Тому для появи хвороби необхідна наявність ряду провокують фактор, серед яких виділяють:

• Підвищену пітливість.
• Проживання в жаркому кліматі.
• Спадкову схильність до захворювання.
• Підвищену інсоляцію і часте відвідування солярію.
• Наявність хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит і виразкова хвороба.
• Надмірне вживання антисептичних засобів гігієни для шкіри – мила, гелі і т. д.
• Наявність хронічних хвороб, пов’язаних з порушенням ендокринної системи цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, наднирників.
• Зміна гормонального фону при вагітності, клімаксі і у підлітків.
• Присутність хронічної інфекції в організмі, туберкульоз, ВІЛ.
• Злоякісні утворення.

1.5.6

Симптоми

Основним симптомом висівкоподібного лишаю є розвиток на шкірі плям різного кольору і розміру. Найчастіше забарвлення уражених місць буває світло-оранжевою, червоною або коричневою (з-за цього захворювання ще називають різнобарвним позбавляємо).

Депігментовані плями після перенесеного висівкоподібного лишаю

Поверхня плям піддається лущення і трохи підноситься над шкірою. Межі висипань неправильні, але чіткі. Вони можуть бути різних розмірів і існувати як ізольовано, так і зливатися у великі вогнища.

Найчастіше висипання з’являються в пахвовій області, на спині, грудях і шиї. Іноді лишай поширюється і на інші ділянки тіла, зокрема на обличчя.

Визначити наявність висівкоподібного лишаю можна з допомогою простого тесту в домашніх умовах. Змоченим в йодному розчині тампоном необхідно провести смугу, яка буде захоплювати уражену ділянку і здорову шкіру. А оскільки грибок призводить до розпушення епідермісу і утворення лусочок, ділянка ураження забарвлює в більш інтенсивний колір, ніж здорові тканини.

Для висівкоподібного лишаю характерно те, що збудник, поселяючись в шкірі, починає виробляти азелаїнову кислоту, яка призводить до порушення роботи меланоцитів. Ці клітини відповідають за утворення шкірного пігменту меланіну, який обумовлює зміна кольору шкіри в залежності від впливу ультрафіолетових променів (тобто викликає засмага).

В результаті цього порушення уражені місця не засмагають, і шкіра набуває характерного плямистий вигляд. Цей симптом дуже нагадує захворювання вітіліго, що призводить до труднощів у діагностиці.

Суб’єктивні відчуття у пацієнтів зазвичай відсутня, свербіння і печіння висипання не викликають. У деяких ситуаціях, коли ураження досить великі, може з’являтися незначний свербіж.

1.5.7

Як боротися з висівкоподібному лишаєм?

У більшості випадків терапія хвороби не становить великої праці. Ідеально відвідати лікаря і пройти лікування, призначене фахівцем. Якщо зробити цього немає, то можна спробувати лікувати захворювання самостійно, але тільки в тому випадку, якщо воно протікає в легкій формі.

Для лікування використовують місцеві та системні протигрибкові препарати. При поодиноких висипаннях можна використовувати тільки мазі або крему:

• Ламізил;
• Міконазол;
• Кетоконазол.

Якщо відмічається сезонність висипань у весняно-зимовий період, рекомендується проводити загальнозміцнюючий лікування. Приймати комплекс вітамінів і мінералів, нормалізувати харчування і режим дня.

При великих висипаннях необхідно в обов’язковому порядку звертатися до лікаря і проводити лікування системними протигрибковими препаратами. Найчастіше застосовують Гризеофульвін, Ітраконазол, Тербінафін та ін. Схему призначає тільки фахівець. Обов’язково додають імуномодулятори та загальнозміцнюючі засоби.

Місцево можна проводити обробку поверхонь поразки розчином йоду, саліцилової кислоти і сірчано-саліцилової мазі.

Альтернативними методами терапії є використання народних засобів, з цією метою застосовують наступні рецепти:

1. 1. Мазь із сухої трави Звіробою. Для приготування необхідно взяти 1 частину сухого сировини і змішати з 4 частинами чистого вазеліну. Наносити суміш потрібно 2-3 рази на день на уражені місця.
2. 2. Мазь з березовим дьогтем. Для рецепту потрібно взяти частину дьогтю і змішати її в рівних пропорціях з подрібненою зеленою травою звіробою і вершковим маслом. Зберігається засіб в холодильнику і наноситься у вигляді компресів на 30-40 хвилин на місця ураження. Це засіб ефективно бореться з грибковою інфекцією, що дозволить швидко прибрати висипання.

Висівкоподібний лишай, на відміну від всіх інших, вивести найлегше – він добре піддається лікуванню в домашніх умовах. Консультація лікаря в даному випадку необхідна для постановки діагнозу та коригування терапії.